Неміровіч-Данченко Василь Іванович [24.12.1848 (5.1.1849), Тбілісі, — 18.9.1936, Прага], російський письменник, журналіст. Брат Вл. І. Неміровіча-Данченко . Вчився в кадетському корпусі. Був військовим кореспондентом під час російсько-турецької війни 1877—78, російсько-японської війни 1904—05 і 1-ої світової війни 1914—18. Автор військових («Гроза», 1879, «Пльовна і Шипка», 1881 і ін.) і побутових («Куліси», 1886, і ін.) романів, збірки «Вірша» (1882), мемуарів «На кладовищах» (1921). Найбільш характерний для Н.-Д. жанр — описи його багаточисельних подорожей: «Соловки» (1874), «Країна холоду» (1877), «Нариси Іспанії» (1888), «Кама і Урал» (1890) і ін. У 1921 емігрував.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—16, 18, СП(Збори постанов) Би, 1910—15; Нове собр. соч.(вигадування), кн. 1—50 П. 1916.
Літ.: Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
