Недонесення, в радянському кримінальному праві — злочин, що полягає в несполученні органам держави про достовірно відомий підготовлюваний або досконалий злочин. Кримінальна відповідальність за Н. настає лише в тих випадках, коли це прямо передбачено законодавством. Закон про кримінальну відповідальність за державні злочини 1958 встановлює покарання за Н. о: зраді Батьківщині, шпигунстві, терористичному акті, диверсії, шкідництві, організаційній діяльності, направленій на скоювання особливо небезпечних державних злочинів, бандитизмі, виготовленні і збуті підроблених грошей.
УК(Кримінальний кодекс) союзних республік встановлюють також відповідальність за Н. ще про деяких злочинах (про умисне вбивство, згвалтування при обтяжливих обставинах, розбій, грабіж і ін.). Міра покарання за Н. залежить від вигляду злочину, про який винен не повідомив (максимальне покарання — 3 роки позбавлення волі).
