Національна гвардія (Garde Nationale), озброєне цивільне ополчення, вперше створене в Парижі (під командуванням генерала М. Же. Лафайета ) в 1789 на початку Великій французькій революції . Будувалася за територіальним принципом (по кварталах і округах); у перший період діяльності Н. р. її молодший і середній командний склад був виборним; головнокомандуючий призначався урядом. Загони Н. р. з демократичних кварталів Парижа брали участь в повстанні 10 серпня 1792 і в придушенні контрреволюційних повстань (див. Вандейськие війни ) . При Наполеоні I Н. р. використовувалася як допоміжна військова сила. В період Реставрації була розбещена (1827). Відновлена після Липневій революції 1830. Під час лютневої революції 1848 значна частина Н. р. підтримувала повсталих, проте, в ході Червневого повстання 1848 Н. р. буржуазних кварталів Парижа була використана Тимчасовим урядом проти робітників. В період Другої імперії була реорганізована (1852) — офіцери Н. р. стали призначатися імператором. Під час франко-пруської війни 1870—1871 демократичні загони Н. р. (робітники і ремісники) активно брали участь в обороні Парижа. У березні 1871 був створений Центральний комітет Національної гвардії, який після повстання пролетаріату Парижа 18 березня став тимчасовим революційним урядом Паризької Комуни 1871 (до 28 березня). Після виборів в Комуну керівництво Н. р. передано до рук Військової делегації Комуни. Декретом Комуни від 29 березня 1871 постійна армія замінювалося Н. р., на чолі якої стояли Я. Домбровський, Ст Врубльовський і ін. Після придушення Комуни Н. р. була (у серпні 1871) розбещена.
Під час буржуазних революцій 1848—49 цивільне ополчення типа Н. р. (інакше цивільна гвардія) діяли в країнах Німецького союзу, Іспанії, італійських державах і ін.
Літ.: Poisson С., L''armeé et la garde nationale, t. 1—4, P., 1858—62; Girard L., La garde nationale 1814—1871, P. [1964].
