Національна партія Індонезії (НПІ; Partai Nasional Indonesia), 1) ліва радикальна дрібнобуржуазна партія. Заснована в Бандунзі 4 липня 1927 групою націоналістів на чолі з Сукарно . Поряд із загальнодемократичними вимогами проголосила гасло боротьби за політичну і економічну незалежність Індонезії. На думку керівництва партії, звільнення Індонезії від голландського панування могло бути досягнуто шляхом широких народних загальнонаціональних дій, але без вживання насильства. НПІ проводила політику неспівпраці з колоніальними властями. Розробила програму в соціально-економічної області. Зростання впливу НПІ в країні викликало репресії з боку колоніальних властей. У 1931 самораспустілась. 2) Партія національної і дрібної буржуазії. Заснована 29 січня 1946 в р. Кедірі (східна Ява). Активно боролася проти колоніалізму і імперіалізму. Як програма національного об'єднання і побудови незалежної індонезійської держави прийняла п'ять принципів, висунутих Сукарно. Лідери НПІ в 1952—57 (з перервою в полгода в 1955—56) очолювали уряди Індонезії. Після виборів 1955 в НПІ посилилася внутріпартійна боротьба. У серпні 1958 частина лівого крила вийшла з партії і утворила Партію Індонезії. У 1960 генеральний голова НПІ був вибраний лідер лівого крила Алі Састроаміджойо. Ідеологічною основою НПІ був мархаенізм (від «мархаен» — простий людина) — різновид дрібнобуржуазного соціалізму. Програма НПІ (1952) містила ряд соціальних вимог: ліквідація феодальних пережитків, націоналізація важливих галузей промисловості, підвищення життєвого рівня населення і ін. Після вересневих подій 1965 (див. Індонезія, розділ Історичний нарис) ліве крило на позачерговому з'їзді НПІ (квітень 1966) було усунене з керівних органів партії. До керівництва НПІ прийшли діячі, готові співробітничати з новим режимом. У 1973 НПІ злилася з партіями Християнською, Католицькою, Мурба і Лігою захисників незалежності Індонезії в Демократичну партію Індонезії.
