Народно-демократична революція
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Народно-демократична революція

Народно-демократична революція, антиімперіалістична, антифеодальна, демократична революція, що розвернулася в обстановці 2-ої світової війни 1939—45 і після неї у ряді країн Європи і Азії і що з'явилася прологом соціалістичних перетворень в цих країнах. Для позначення Н.-д. р. застосовуються і ін. терміни (наприклад, національно-демократична революція — в Чехословакії, демократична революція — в Угорщині, новодемократічеськая революція — в Китаї і т.п.). У Болгарії термін «Н.-д. р.» уживається в іншому сенсі: «... народно-демократична формою революція в нашій країні... із самого початку... носить соціалістичний характер» (Жівков Т., Ізбр. статті і мови, т. 1, 1965, с. 420).

загрузка...

  Н.-д. р. як антиімперіалістична, антифеодальна, демократична революція мала місце в умовах загальної кризи капіталізму в країнах з вельми різним рівнем суспільно-економічного розвитку (Чехословакія і Угорщина, Румунія і Китай і т.д.). Аналогічне, хоча і далекий не тотожний, соціально-економічний вміст революцій 40-х рр. 20 ст було обумовлено тим, що країни, в яких вони сталися, виявилися в напівколоніальній залежності від іноземного імперіалізму (німецького, італійського, японського). Це поставило перед народами цих країн як найближчі загальні завдання революційної боротьби проти фашизму, за національну незалежність і демократію, зумовила істотна схожість доріг їх первинного революційного розвитку. В умовах розгрому при вирішальній участі СРСР німецького і італійського фашизму і японського мілітаризму, завдяки звільненню низки країн Європи і Азії Радянською Армієй, на міжнародній арені і усередині цих країн склалася обстановка, що сприяла перемозі Н.-д. р. В результаті активної боротьби внутрішніх революційно-демократичних сил очолюваних комуністами, виникли нової, народно-демократичної буд.

  По своїх об'єктивних основах, рушійних силах, класовому характері встановленої влади, а також здійснених соціально-економічних перетвореннях Н.-д. р. не є революцією соціалістичного типа і в той же час істотно відрізняється від буржуазно-демократичних революцій.

  Якщо економічною основою буржуазно-демократичної революції старого типа є протиріччя між розвитком продуктивних сил і феодальними (напівфеодальними) виробничими стосунками, а основою соціалістичної революції — протиріччя між розвитком продуктивних сил і віджилими капіталістичними виробничими стосунками, то в основі Н.-д. р. в даних країнах Європи і Азії, як правило, лежали два різнорідні протиріччя: з одного боку, між розвитком продуктивних сил і віджилими феодальними (напівфеодальними) виробничими стосунками (це протиріччя не мало істотного значення, наприклад, для Чехословакії), з іншої — між інтересами національного економічного розвитку і засиллям іноземного капіталу і пов'язаного з ним місцевого капіталу. Знищення пережитків феодально-кріпосницьких порядків стало неможливим без революційної боротьби з імперіалізмом, без розгрому фашизму. Саме тому Н.-д. р. є вже не просто антифеодальну (буржуазну) революцію і ще не антікапіталістічеськую (соціалістичну) революцію, а нову антиімперіалістичну, антифеодальну, антифашистську, національно-визвольну, демократичну революцію.

  Відмінною рисою Н.-д. р. є також склад її рушійних сил. Якщо рушійними силами буржуазно-демократичної революції старого типа були очолювані буржуазією класи, а рушійну силу соціалістичної революції складає очолюваний пролетаріатом союз пролетаріату і всіх трудящих, всіх експлуатованих, то Н.-д. р. в цьому відношенні має свою специфіку. Рушійною силою Н.-д. р. з'явився широкий народний фронт пролетаріату, селянства, дрібної буржуазії і різних шарів ін. класів (наприклад, середній або національній буржуазії), заснований на союзі пролетаріату і селянства і керований пролетаріатом на чолі з марксистсько-ленінською партією. Н.-д. р. відрізняється і від соціалістичної революції як загальним складом своїх рушійних сил, так і цілями їх боротьби, характером їх об'єднання. В той же час Н.-д. р. рішуче зближується з соціалістичною революцією. Гегемонія пролетаріату, що очолює союз революційних сил, забезпечує радикальний характер Н.-д. р., дозволяє їй робити кроки у бік соціалізму.

  Найважливішою відмінністю Н.-д. р. є характер встановлюваної нею державної влади — революційно-демократичної диктатури революційних класів, керованих пролетаріатом. Ця влада покликана здійснити, перш за все, демократичні перетворення (при відомому збереженні частнокапіталістічеськой власності на засоби виробництва), проте, на відміну від буржуазної демократії як влади меншості, вона є владою переважної більшості, провідною глибокі соціально-економічні перетворення в інтересах більшості населення. Всюди в цих країнах були створені уряди і органи державної влади широкого народного фронту (Національного фронту в Чехословакії, Демократичного блоку в Польщі, Національно-демократичного фронту в Румунії і т.п.), куди входили пролетаріат, селянство, дрібна буржуазія і представники буржуазії (наприклад, С. Міколайчик в Польщі, Ф. Надь і ін. в Угорщині, Г. Татареську в Румунії, Е. Бенеш і ін. в Чехословакії і т.д.). Соціально-економічні перетворення були проведені в ході гострої класової боротьби, за наявності в більшості країн ряду партій [наприклад, в Польщі — робочій партії (ППР), соціалістичній партії (ППС), «Стронніцтво людове» (СЛ) і др.; у Угорщині — комуністичною, соціал-демократичною, національно-селянською партій, партії дрібних сільських господарів].

  Влада народу, стала безпосередньо в результаті Н.-д. р., відрізнялася від диктатури пролетаріату по своєму класовому характеру. В той же час гегемонія пролетаріату і його марксистсько-ленінської партії в рамках цієї демократичної влади була зародок диктатури пролетаріату . Для її затвердження необхідно було очистити державну владу від експлуататорських елементів, що чинили опір подальшим демократичним і соціалістичним перетворенням, а також перебудувати її в цілях вирішення соціалістичних завдань.

  Метою Н.-д. р. є створення нової, демократичної буд, що забезпечують максимум умов для революційного переходу до соціалізму. Нової, демократичної буд, що створюються в результаті Н.-д. р., не є якою-небудь певною суспільно-економічною формацією.

  Це перехідних буд, відповідних характеру вирішуваних об'єктивних економічних протиріч. Антифеодальний і антиімперіалістичний характер революції зумовлює подвійний, суперечливий характер її економічних результатів, бо, з одного боку, в результаті антифеодальних перетворень в селі створюються не соціалістичної, а дрібнобуржуазної буд, а з іншої — в результаті антиімперіалістичних перетворень і націоналізації в промисловості (і торгівлі) виникає державна власність, на основі якої складаються виробничі стосунки по своїй тенденції соціалістичного типа.

  Н.-д. р. є найближчий етап, підступ для переходу до соціалістичних перетворень. Н.-д. р. завершує вирішення завдань буржуазно-демократичної революції, в той же час вона створює устрій в основному соціалістичного типа і нова, народна держава, керована пролетаріатом. Все це видозмінює завдання і форми розвитку безпосередньо наступною за Н.-д. р. соціалістичній революції, відкриває мирну дорогу для переходу до соціалізму.

  Літ.: Ленін Ст І., Дві тактика соціал-демократії в демократичній революції, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 11; Програма КПРС (Прийнята XXII з'їздом КПРС), М., 1972; Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм, М., 1961; Пік Ст, Ізбр. проїзв.(твір), М., 1956; Георгиу-діж Р., Статті і мови, т. 1—2, М., 1956; Дімітров Р., Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1957; Жівков Т., Ізбр. статті і мови, т. 1—2, М., 1964—65; Кадар Я., Ізбр. статті і мови, М., 1964; Партія, держава, народ. Відповіді Г. Гусака на питання редакції, журн. «Проблеми світу і соціалізму», 1972 № 9, с. 5—6; Собольов А., Що таке народна демократія, М., 1956; Основи марксизму-ленінізму, 2 видавництва, М., 1962.

  А. П. Бутенко.