Нанайці (самоназваніє — нанай, стара назва — гольди), народ, що населяє головним чином береги нижньої течії р. Амур (Хабаровський край РРФСР) і правих припливів р. Уссурі (Приморський край РРФСР). Загальна чисельність в СРСР — близько 10 тис. чіл. (1970, перепис). Невелика група Н. живе в Китаї, між рр. Сунгарі і Уссурі. Говорять на нанайській мові, значна частина — і на російському. До початку 20 ст, не дивлячись на поширення православ'я, у віруваннях Н. головне значення мало шаманство . У етногенезі Н. брали участь як нащадки древнього аборигенного населення Приамур'я, так і різні тунгусо-маньчжурські групи, можливо, і монголи. У СРСР більшість Н. зайнято в колгоспах, де поряд з іонними формами господарства — рибальством і полюванням розвиваються тваринництво і землеробство.
