Нанайська мова (стара назва — гольдський мова), мова нанайців, що живуть в Хабаровському і Приморському краях РРФСР, між рр. Сунгарі і Уссурі (КНР). На Н. я. говорять в СРСР близько 7 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до тунгусо-маньчжурським мовам . Розпадається на 3 діалекти: амурський, курурмійський (на території СРСР) і сунгарійський (в основному на території КНР(Китайська Народна Республіка)). Література Н. я. спирається на найхинський говір амурського діалекту. З 1931 писемність — на основі латиниці, з 1963 — на основі русявий.(російський) графіки.
Літ.: Аврорін Ст А., Граматика нанайської мови. Фонетика і морфологія, т. 1—2, М. — Л., 1959—61; Мови народів СРСР, т. 5, Л., 1968; Оненко С. Н., Російсько-нанайський словник, Л., 1959; Петрова Т. І., Нанайсько-російський словник, Л., 1960.
