Налковськая (Nałkowska) Зофья (10.11.1884, Варшава, — 17.12.1954, там же), польська письменниця. Дочка ученого і публіциста Ст Налковського. Вивчала гуманітарні науки у Варшаві. У 30-і рр. активно брала участь у виступах проти «санаційного режиму». У народній Польщі обиралася депутатом сейму. Друкувалася з 1898. У своєму творчому розвитку Н. прошла дорогу від творів, що досліджують психологію любові і написаних в ліріко-символічному стилі «Молодої Польщі» (романи «Жінки», 1906, русявий.(російський) пер.(переведення) 1907; «Нарциза», 1910, і ін.), до реалістичних соціально-психологічних романів «Роман Терези Геннерт» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) 1926), «Кордон» (1935, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), що малює різні сторони суспільно-політичного життя в буржуазній Польщі. Поверненням до проблематики ранніх творів відмічені романи «Недобра любов» (1928), «Нетерплячі» (1938), драма «Будинок жінок» (1930). Викриттю буржазних правителів, що привели Польщу до національної катастрофи 1939, присвячений роман Н. «Вузли життя» (1948; додаткове видавництво, т. 1—2, 1950—54). У книзі нарисів «Медальйони» (1946) розповідається про злочини фашистських окупантів. Н. — автор збірки публіцистичних і літературно-критичних статей «Далеке і близьке» (опубліковане 1957) і «Щоденники періоду війни» (опубліковане 1970). Державна премія ПНР(Польська Народна Республіка) (1953).
Соч.: Pisma wybrane, 2 wyd., t. 1—2, Warsz., 1956.
Літ.: Історія польської літератури, т. 2, М., 1969; Korzeniewska Е., Z. Nałkowska, Łodż, 1949; Wójcik Wł., Psychologia, realizm, polityka, в кн.: Prozaicy dundziestolecia miçdzywojennego, Warsz., 1972; Wspomnieniao Z. Nałkowskie.), Warsz., 1965; Brudnicki J., Zofia Nałkowska, 2 wyd., Warsz., 1969.
