«Молода Польща» («Młoda Polska»), умовна назва періоду в розвитку польської літератури і пластичних мистецтв 1890—1918 і сукупності неоромантичних тенденцій в польській літературі і пластичних мистецтвах кінця 19 — почала 20 вв.(століття) Поряд з літературою «М-коду. П.»в цей час успішно розвивався і реалістичний напрям (Би. Прус, Е. Ожешко, М. Конопніцкая, С. Жеромський, В. Реймонт і ін.). Естетична програма «М-код. П.» як сукупності неоромантичних тенденцій (у літературі — імпресіонізм і символізм ) , сформульована в журнальних виступах А. Гурського, С. Пшибишевського, З. Пшесмицкого, була суперечливою: з одного боку, вона відображала містичні і елітарні настрої частини творчої інтелігенції, а з іншої — індивідуалістичний протест проти капіталістичних буд, буржуазної культури. Художня практика ряду письменників (С. Виспяньський, Я. Каспровіч, К. Тетмайер і ін.) відмічена спробами знайти точки зіткнення програми «М-код. П.» з принципами соціально загостреного гуманістичного мистецтва.
В області пластичних мистецтв рух «М-кодом. П.» об'єднало художників, які виступили проти пануючих консервативних течій, прагнучи до пошуків нових виразних засобів; для деяких з них було характерне звернення до народних тем і народних художніх традицій. Якої-небудь загальної, визначеної і цілісної художньої програми цей рух не висунув. У руслі «М-коду. П.» співіснували такі різнорідні стильові течії, як імпресіонізм (живописці Ю. Панкевіч, Л. Вичулковський, Я. Станіславський), символізм в його різних проявах (живописці Ф. Рущиц і Я. Мальчевський) і «модерн» (живописці і графіки С. Виспяньський, Ю. Мехоффер, Ст Войткевіч, К. Фрич і ін.), який характеризується тяжінням його майстрів до створення національного стилю монументально-декоративного мистецтва і универсалізмом їх художніх устремлінь. Епоха «М-коду. П.» сприяла підйому польської скульптури, що також випробувала в цей час вплив імпресіонізму і стилю «модерну» (До. Лящка, Ст Шимановський, До. Дуниковський). Для архітектури часу «М-коду. П.» характерні використання мотивів народної дерев'яної архітектури, що виразилося у виникненні т.з. стилю Закопане (архітектор С. Віткевіч), а також поширення стилю «модерну», що набував часом національно-романтичного забарвлення (архітектори Т. Стриєньський і Ф. Мончиньський). Одне з досягнень епохи «М-коду. П.» — бурхливий розвиток декоративно-прикладного мистецтва, що поєднує елементи стилю «модерну» і народні мотиви (оформлення книг, журналів, інтер'єрів, проектування меблів і металевих виробів, ковроделіє; творчість Виспяньського, Фрича, Ст Ястшембовського).
Літ.: Вітт Ст Ст, Література 1890—1918 рр., в кн.: Історія польської літератури, т. 2, М., 1969; Literatura okresu Młodej Polski, t. 1—3, Warsz., 1967—73; Rogatko Ст, Utopia Młodej Polski Łódź, 1972; Dobrowolski Т., Sztuka Młodej Polski, Warsz., 1963; Sztuka Młodej Połski. Katalog wystawy, Kraków, 1965; Waiiis М., Secesja, [Warsz.], 1967.
