Надеждін Микола Іванович [5(17) .10.1804, с. Нижній Белоомут, нині селище Белоомут Луховіцкого району Московської області, — 11(23) .1.1856, Петербург], російський критик, журналіст, історик і етнограф. Народився в сім'ї диякона. Закінчив Московську духовну академію (1824). У 1831—1835 професор Московського університету по кафедрі теорії витончених мистецтв і археології. З 1831 видавав журнал «Телескоп» з додатком газети «Чутка», в яких співробітничало Ст Р. Белінський. У 1836 «Телескоп» був закритий за публікацію «Філософічного листа» П. Я. Чаадаєва, Н. засланий в Усть-Сисольськ, потім до Вологди (1836—1838), де почалися його історіко-етнографічні дослідження. У 1843—56 редагував «Журнал Міністерства внутрішніх справ». Під дією філософії Ф. Шеллінга розробляв ідеї діалектики. Розглядаючи мистецтво як один з проявів світового духу, просліджував рух поезії від об'єктивно-класичної форми античності через суб'єктивно-романтичні форми середньовіччя до так званої синтетичної поезії нового часу, головними ознаками якої вважав природність, простоту, вираження «істотності». Н. позитивно оцінив «Бориса Годунова» А. С. Пушкіна, твору Н. Ст Гоголя, О. Бальзака, але в той же час вважав недостатньо глибокими такі твори Пушкіна, як «Євгеній Онегин», «Граф Нулін». По словах Н. Р. Чернишевського, Н. «... перший міцно ввів в нашу мислітельность глибокий філософський погляд» (Повне зібрання творів, т. 3, 1947, с. 163). Н. зіграв значну роль у формуванні естетичних принципів реалізму, виступивши як попередник Ст Р. Белінського. Н. активно працював у Відділенні етнографії Російського географічного суспільства (з 1848 голова відділення). Був одним з піонерів історичної географії в Росії («Досвід історичної географії російського світу». «Бібліотека для читання», 1837 № 6, ч. 2). Історичні погляди Н. знайшли віддзеркалення в статті «Європеїзм і народність у відношенні до російської словесності» («Телескоп», 1836, ч. 31), «О історичних працях в Росії» («Бібліотека для читання», 1837 № 1), в яких були вельми сильні мотиви офіційної народності. У світогляді Н. суперечливо поєднувалися монархізм і негативне відношення до революції з ідеями демократизації суспільства.
Соч.: Літературна критика. Естетика. [Вступ. ст. Ю. Манна], М., 1972.
Літ.: Чернишевський Н. Р., Нариси гогольовського періоду російської літератури, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 3, М., 1947; Пипін А. Н., Історія російської етнографія, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1890; Козмін Н. До., Н. І. Надеждін, СП(Збори постанов) Би, 1912; Манн Ю., Н. І. Надеждін — попередник Белінського, «Питання літератури», 1962 № 6.
