Міські землі, всі землі, що знаходяться в межах міської межі . У СРСР правовий режим Р. з. встановлюється Основами земельного законодавства СРСР і союзних республік 1968 і законодавством союзних республік (у РРФСР, наприклад, діє «Положення про земельні розпорядки в містах», 1925). Основні положення правового режиму Р. з. поширюються на землі робітників дачних, курортних і ін. населених пунктів, віднесених законодавством союзних республік до категорії селищ міського типа.
До складу Р. з. входять: 1) землі міської забудови (зайняті житловими, адміністративними, промисловими і ін. будівлями і спорудами або призначені під забудову по щорічних планах використання Р. з.); 2) землі загального користування (вулиці, площі, набережні і ін.), призначені для внутрішньоміського руху організації відпочинку і ін. культурно-побутових потреб; 3) сільськогосподарські землі і ін. угіддя, використовувані для сільськогосподарського виробництва і ін. господарських потреб міста; 4) землі, зайняті міськими лісами; 5) землі залізничного, водного, повітряного, трубопровідного транспорту, гірської промисловості і ін.
Р. з. знаходяться у веденні міських Рад депутатів трудящих і надаються на праві землекористування державним громадським і кооперативним організаціям (в т.ч. житлово-будівельним і дачно-будівельним кооперативам).
Р. з. використовуються на основі проектів планування і забудови міст (генеральних планів міст), щорічних планів забудови, а також планів земляно-господарського пристрою міст,
