Місцеві бюджети
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Місцеві бюджети

Місцеві бюджети, бюджети місцевих органів державної влади і державного управління.

  В соціалістичних країнах М. би. є планами освіти і використання фондів грошових коштів, необхідних місцевим органам влади для здійснення покладених на них функцій. Складаються на основі планів розвитку народного господарства. Система М. би. кожної соціалістичної країни обумовлюється державним пристроєм і побудована на принципах демократичного централізму в управлінні народним господарством. М. би. затверджуються місцевими органами влади і є невід'ємною частиною державного бюджету кожної країни (див. Бюджетна система ).

  В СРСР відповідно до адміністративно-територіального діленням країни кожен край, область, округ, район, місто, селищну і сільську Раду має свій М. би. Ці бюджети органічно зв'язані між собою і включаються до державних бюджетів союзних республік, а останні — до Державного бюджету СРСР, ніж організаційно закріплюється єдність бюджетної системи СРСР. Основні бюджетні права місцевих Рад визначені Конституцією СРСР, конституціями союзних і автономних республік, законами про бюджетні права союзних республік і місцевих Рад депутатів трудящих.

  Об'єми М. би включаючи бюджети автономних республік, зросли з 6,6 млрд. крб. в 1950 до 32,2 млрд. крб. в 1972 (майже в 5 разів). На їх долю в 1972 доводилося зверху 1 / 3 загального об'єму бюджетів союзних республік і біля 1 / 5 об'єму Державного бюджету СРСР. З М. би. фінансуються підприємства і господарські організації, підвідомчі місцевим Радам, соціально-культурні установи (школи, дитячі сади, лікарні і ін.), вміст місцевих органів влади. У 1972 витрати М. би. склали: на фінансування народного господарства — 9,6 млрд. крб., на соціально-культурні заходи — 21,2 млрд. крб.

  В М. би. поступають доходи від підприємств місцевого підпорядкування (платежі з прибутку промислових, будівельних комунальних, торгівельних і ін. підприємств), орендні доходи і місцеві податки і збори . Крім того, в М. би. виробляються відрахування від державних податків і доходів в певних розмірах від сум вступу цих доходів на території відповідних адміністративних одиниць (податку із звороту, прибуткового податку з населення, прибуткового податку з колгоспів і ін.), що підвищує зацікавленість місцевих Рад у виконанні плану загальносоюзних державних доходів і податків.

  В М. би. може також зараховуватися частина платежів з прибутку підприємств республіканського підпорядкування, а до районних, сільських селищних бюджетів — додаткові суми податку із звороту залежно від розмірів товарообігу  споживчої кооперації. У 1967—71 значно розширені права місцевих Рад, що сприяє зміцненню їх матеріально-фінансової бази і зростанню бюджетів.

  В капіталістичних країнах М. би. є річними кошторисами вірогідних доходів і витрат місцевих органів управління. Вони затверджуються місцевими органами і до складу державних бюджетів не включаються (тобто формально вони відособлені), але фактично права місцевих органів самоврядності, у тому числі і бюджетні, визначаються актами центральних урядів. Питома вага М. би. складає у Великобританії близько 30%, у Франції — 20%, в США — 26% всіх ресурсів бюджетної системи. На сучасному етапі М. би. широко використовуються для державно-монополістичного регулювання економіки. За рахунок М. би. покриваються всі комунальні витрати, значна частина витрат на будівництво і вміст доріг, транспорт, житлові витрати на вміст поліції суду, прокуратури; фінансується т.з. соціальна інфраструктура (витрати на освіту, охорона здоров'я і соціальне забезпечення). Не дивлячись на те, що питома вага М. би. помітно зріс залишається справедливою вказівка В. І. Леніна про те, що «не може в буржуазній державі буржуазія дати дійсно на культурні цілі нічого окрім гроша, бо куші потрібні їй на забезпечення панування буржуазії, як класу»  збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 16, с. 321—22).

  Доходи М. би. складають місцеві податки і збори (в основному з трудящих), неподаткові доходи (головним чином від власності муніципалітетів), місцеві позики і субсидії з центральних бюджетів. У загальній сумі доходів М. би. на початку 70-х рр. податки займали (у %) в США — 58, Франції — 45, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) майже 40, Великобританії — 38; неподаткові доходи відповідно — 29, 37, 37 і 21. Субсидії держави в доходах М. би. цих країн вагаються від 13 до 41%. За допомогою субсидій центральний уряд отримує можливість визначати напрям і масштаби всієї діяльності місцевих органів управління і по істоті направляти їх фінансову політику.

  Л.С. Велічко.