Місцеві податки і збори, податки і збори, що зараховуються в дохід місцевих органів державної влади і державного управління. У СРСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 1942 «Про місцеві податки і збори» (з врахуванням подальших змін і доповнень) стягуються наступні види М. і з податок з будов, рента, збір з власників засобів і разовий збір на ринках; на території окремих місцевостей встановлений також курортний збір. М. н. і с. зараховуються в доходи міських, селищних і сільських Рад.
Податком з будов обкладаються будови, що належать кооперативним підприємствам і окремим громадянам (державні підприємства, установи і цього податку не платять). Земельна рента сплачується кооперативними підприємствами і окремими громадянами за земельні ділянки несільскогосподарського значення, надані в безстрокове користування. За житлові будови кооперативний податок встановлений у розмірі 0,5% їх вартості, за останні будови кооперативних організацій і громадян — 1% вартостей будов (страхової оцінки). По цих платежах є велике число пільг. Законодавство визначає умови, при яких від плати податків звільняються військовослужбовці і члени їх сімей, пенсіонери, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, кавалери ордена Слави трьох мір, колгоспники і ряд інших власників будов і земельних ділянок. Практично майже кожен третій домовласник звільняється від сплати податків по різних пільгах.
В місті власники автомобілів, мотоциклів, яхт, човнів, а також використовуваних в промислі візництва тварин сплачують збір з власників транспортних засобів. Збір стягується один раз в рік по ставках, встановлених залежно від адміністративного значення міста і вигляду транспортних засобів. Колгоспи, колгоспники і ін. громадяни, що продають на ринках продукти свого або кустарні і ін. виробу, сплачують разовий збір на колгоспних ринках. З 1970 такий збір не поступає в дохід бюджету, а повністю прямує на експлуатацію, благоустрій і розширення колгоспних ринків. Курортним збором обкладаються громадяни, що приїжджають на відпочинок в курортні місцевості в неорганізованому порядку. Збір поступає в дохід місцевого бюджету і витрачається на благоустрій відповідної курортної території. Розміри збору визначаються вирішеннями Рад Міністрів союзних республік. Особи, що приїжджають на відпочинок і лікування по путівках, від сплати збору звільнені. У ряді республік встановлені пільги для інвалідів Вітчизняної війни, інвалідів праці і ін. категорій громадян. Місцеві податки займають в доходах Державного бюджету СРСР украй незначну питому вагу (див. також Податки ).
В інших країнах М. н. і с. також, як в СРСР, займають невелике місце в загальних доходах місцевих бюджетів і стягуються, як правило, у вигляді податків з будов, міських земельних ділянок, ринкових зборів, зборів з власників транспортних засобів і деяких ін. різновидів податків і зборів за майно і здобуття різного роду послуг.
В країнах М. н. і с. складають основне джерело доходів місцевих бюджетів. Так, на початку 70-х рр. у складі бюджету місцеві податки складали в США близько 30%, в Японії близько 31%, у Франції більше 9%. Серед таких платежів можна виділити власне місцеві податки (прямі і непрямі), надбавки до госналогам і пр. місцеві податки (на видовища, на володіння транспортними засобами і ін.). М. н. і с. при капіталізмі характеризуються різко вираженою регресивною, коли найбільший тягар податкового тягаря лягає на плечі трудящих. Відмінна риса цих податків — їх множинність (наприклад, в більшості штатів США застосовується близько 12 місцевих податків, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — близько 25, в Японії — близько 15).
