Містерія, жанр західно-європейського релігійного театру епохи пізнього середньовіччя (14—16 вв.(століття)). Найбільший розвиток отримав у Франції. Вміст М. складали біблейські сюжети. Авторами творів були церкровниє служителі, учені-богослови, лікарки, юристи. Сцени релігійного характеру чергувалися з інтермедіями — вставними комедійно-побутовими епізодами. Представлення М. організовувалися міськими властями спільно з ремісничими цехами під час міських торжеств, зазвичай в ярмаркові дні, на площі. Не дивлячись на керівництво з боку патриціанських і церковних кругів, М. була масовим самодіяльним мистецтвом. У ній постійно стикалися і поєднувалися релігійна містика і життєвий реалізм, що вноситься виконавцями (головним обрізом любителями-городянами), набожність і богохульство. Яскраві зразки М. — «Містерія пристрастей господніх» Арнуля Гребана (середина 15 ст), «Містерія про облогу Орлеана» (пост. після 1429). Посилення реалістичних і комедійних елементів викликало нападки духовних і світських властей, а в 16 ст заборона вистав М. В 19 — 1-ій половині 20 вв.(століття) М. інколи ставляться в Обераммергау (Німеччина), в Парижі перед собором Нотр-дам. Іронічне осмислення середньовічних М. відрізняє спектакль «Історія про преславне воскресіння Міколая з Вільковецка» (1962, «Театр народови», Варшава).
М. з 10 ст існувала також в Ірані, де входила в релігійний обряд шахсей-вахсей . От її веде початок один з видів персидської трагедії — тазійе.
Літ. : Історія західноєвропейського театру т. 1. М., 1956.
