Містії, містоти (греч., однина místhios, misthōtēs, misthōtós, від misthós — заробітна плата), найняті робітники у Візантії. Термін «М-коду.» веде початок від античного часу, коли він позначав несамостійних вільних працівників (як орендарів, так і найнятих робітників). У Візантії М. займали і на з.-х.(сільськогосподарський) роботах (у володіннях світських феодалів і монастирів), і в місті в ремісничих майстерень. Термін найму в майстернях в 10 ст обмежувався місяцем, зарплату М. отримували поденно або за місяць вперед. Були випадки (з 13 ст), коли М., отримуючи від землевласника невелику ділянку землі, перетворювалися на залежних селян (проськафіменов).
Літ.: Сюзюмов М. Я., Про найману працю у Візантії, «Уч. зап.(західний) Уральського гос.(державний) університету», 1958, ст 25; його ж, Трудові конфлікти у Візантії, в збірці: Візантійські нариси, М., 1971; Каждан А. П., Раби і містії у Візантії IX—XI вв.(століття), «Уч. зап.(західний) Тульського пед.(педагогічний) інституту», 1951, ст 2.
