Міра, філософська категорія, що виражає діалектичну єдність якісних і кількісних характеристик об'єкту. Якість будь-якого об'єкту органічно пов'язана з визначеним кількістю (властивостей, сторін, ознак, розмірів, числа компонентів даної системи і т.п.). В рамках даної М. кількісної характеристики можуть мінятися за рахунок зміни числа, розмірів, порядку зв'язку елементів, швидкості руху, міри розвитку і т.п. М. вказує межа, за якою зміна кількості спричиняє за собою зміну якості об'єкту і навпаки. Отже, М. — це свого роду зона, в межах якої дана якість може модифікуватися, зберігаючи при цьому свої істотні характеристики. М. виступає і як відповідність; наприклад, грація — як відповідність, гармонія в русі тіла. Дотримання М. лежить в основі ритму, гармонії, мелодії в музиці, ансамблю в архітектурі і т.п. М. уживається також при вимірі як певна одиниця, з якою співвідносять, порівнюють вимірюваний об'єкт.
Категорія М. має істотне теоретичне і практичне значення: знаходження М. в будь-якій формі діяльності служить передумовою її успіху. Не можна пізнати предмет, не виявивши його якісних і кількісних характеристик в їх єдності.
