Мініх Бурхард Крістоф [9.5.1683, Ольденбург, — 16(27) .10.1767, Тарту], граф, російський військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал (1732). До 1721 служив інженером в різних арміях Західної Європи. У 1721 перейшов на російську службу на посаді інженера-генерала. Керував будівництвом каналів Ладозького і Обвідного, а також шлюзу на р. Тосна. З 1728 генерал-губернатор Інгерманландії, Карелії і Фінляндії. З 1732 президент Військової колегії. У 1734 керував облогою і узяттям Гданьську, де знаходився претендент на польський трон Станіслав Лещинський. У 1735—39 командував російськими військами в Криму і Бесарабії. За допомогою М. фаворит імператриці Ганни Іванівни герцог Бірон став регентом. Проте в листопаді 1740 М. з відома «правительки» Ганни Леопольдівни заарештував Бірона і заслав в Пелим. У 1742 імператриця , що вступила (у листопаді 1741) на престол, Єлизавета Петрівна відправила М. до заслання, де він пробув 20 років. Після повернення в 1762 із заслання Петром III М. політичним впливом не користувався.
