Мікседема (від греч.(грецький) mýxa — слиз і óidēma — пухлина, набряк), слизистий набряк, захворювання, обумовлене недостатністю (гіпотиреоз) або повним випаданням функцій щитовидної залози. Розрізняють тиреоїдну і гипоталамо-гипофізарную М. Первая може бути природженою — в результаті пороку внутріутробного розвитку, токсикозу вагітності, внутріутробної інфекції (сифіліс, вірусні інфекції), і придбаною — на грунті травматичних пошкоджень або гострого і хронічного запалення щитовидної залози. Можливий розвиток цієї форми М. і в результаті аутоіммунної агресії (див. Аутоіммунні захворювання ) на власний тиреоглобулін. У основі гипоталамо-гипофізарной М. лежать функціональні і органічні зміни, що порушують вироблення тіреотропіносвобождающего чинника гіпоталамуса або тиреотропного гормону гіпофіза. Основні ознаки М.: слизистий набряк шкіри і підшкірної клітковини, сухість шкіри, повільність, сонливість, зниження пам'яті, фізична і психічна млявість, зниження основного обміну, постійна мерзлякуватість, низький кров'яний тиск, сповільнений пульс, млявість кишечника (замки) і ін. У дитячому віці — карликове зростання, уповільнення окостеніння, запізнювання прорезиванія зубів, ламкість нігтів, порушення психіки. Лікування: постояннєє введення препаратів щитовидної залози (тиреоїдину), трийодтироніну.
Літ.: Баранів Ст Р., Хвороби ендокринної системи і обміну речовин, [Л.], 1955; Тарєєв Е. М., Внутрішні хвороби, 3 видавництва, М., 1957; Багатотомне керівництво по патологічній фізіології, т. 4, М., [1966], с. 228—29.
