Мусульманське право, система права, що склалася в Арабському халіфаті в 7—10 вв.(століття) Основний вміст М. п. — витікаючі з ісламу правила поведінки віруючих і санкції (як правило, релігійного толку) за невиконання цих розпоряджень (детальніше за див.(дивися) в ст. Шаріат ).
М. п. як система діє лише у відносинах між мусульманами. Проте навіть в тих країнах Азії і Африки, де вони складають основну масу населення і авторитет М. п. великий, воно, як правило, доповнюється законами і звичаями, кодифікується і модифікується з врахуванням нових суспільних стосунків. Тому правильніше розрізняти релігійне М. п. і право мусульманських держав. У 1869—77 на основі кодифікування зобов'язальних і процесуальних норм М. п. була видана так звана аль-Маджалла яка грала роль цивільного кодексу імперії Османа (а також Туреччині до 1926, Лівану до 1932, Сирії до 1949 і Іраку до 1951); часткова її дія збереглося в Йорданії, Ізраїлі, на Кіпрі. З 2-ої половини 19 ст в мусульманських країнах було прийнято кримінальні, торгівельні, процесуальні і ін. кодекси, частково на основі рецепції (запозичення) права західноєвропейських країн. М. п. грало роль регулювальника родинних, спадкових і деяких інших стосунків. Кодифікування цих галузей М. п. здійснюється у формі ухвалення спеціальних законів в Єгипті, Сирії, Іраку, Йорданії, Тунісі, Марокко, Індії, Пакистані і ін. Туреччина в 1926 повністю відмовилася від М. п., в деяких арабських країнах, в Індії, Пакистані, Індонезії і ін. зберігається дія М., що в основному кодифікує, п. з питань особистого статуту мусульман (а по деяких питаннях і відносно немусульман). У конституціях деяких арабських країн М. п. визнається основою законодавства, допускається його вживання в цивільному праві і інших галузях, зберігаються шаріатськие суди. У окремих країнах Східної і Центральної Африки М. п. застосовується у вигляді звичайного права.
