Мусоргський Модест Петрович [9 (21) .3.1839, с. Карево, нині Торопецкого району області Калінінськой, — 16(28) .3.1881, Петербург], російський композитор, учасник «Могутньої купки» . Дитячі роки провів в маєтку батьків; у автобіографії М. писав: «... ознайомлення з духом народного життя було головним імпульсом музичних імпровізацій до початку ознайомлення ще з самими елементарними правилами гри на фортепіано». Шести років М. почав займатися музикою під керівництвом матері. У 1849 поступив в школу Петропавловськую в Петербурзі, в 1852—56 вчився в Школі гвардійських підпрапорщиків. Одночасно брав уроки музики у піаніста А. А. Герке. У 1852 було видано перший твір М. — полька для фортепіано «Підпрапорщик». У 1856—57 він познайомився з А. С. Даргомижським, Ст Ст Стасовим і М. А. Балакиревим, які зробили глибокий вплив на його загальний і музичний розвиток. Під керівництвом Балакирева М. почав серйозно займатися композицією; вирішивши присвятити себе музиці, в 1858 пішов з військової служби. В кінці 50 — початку 60-х рр. М. написав ряд романсів і інструментальних творів, в яких вже виявилися своєрідні межі його творчої індивідуальності. У 1863—66 працював над оперою «Саламбо» (по однойменному роману Р. Флобера, не закінчена), що відрізняється драматизмом народно-масових сцен. До середини 60-х рр. складається світогляд М. як художника-реаліста, близького ідеям революційних демократів. Звертаючись до актуальної, соціально загостреної тематики з народного життя, він створив пісні і романси на слова Н. А. Некрасова, Т. Р. Шевченка, А. Н. Островського і на власні тексти («Калістрат», «Колисанка Еремушки», «Спи, засни, селянський син», «Сирітка», «Семінарист» і ін.), в яких виявилися його дар битопісателя, уміння створювати яскраво характерні людські образи. Багатством і соковитістю звукових фарб відрізняється симфонічна картина «Ніч на Лисій горі» (1867), створена по мотивах народних казок і легенд. Сміливим експериментом з'явилася нескінчена опера М. «Одруження» (на незмінений текст комедії Н. Ст Гоголя, 1868), вокальні партії якої засновані на безпосередньому перетворенні інтонацій живої розмовної мови.
Всі ці роботи підготували М. до створення одного з найбільших його творінь — опери «Борис Годунов» (по трагедії А. С. Пушкіна). Перша редакція опери (1869) не була прийнята до постановки дирекцією імператорських театрів. Після переробки «Борис Годунов» був поставлений в петербурзькому театрі (1874) Маріїнськом, але з великими скороченнями. У 70-х рр. М. працював над грандіозною за задумом «народною музичною драмою» з епохи стрілецьких бунтів кінця 17 ст «Хованщина» (лібретто М., почата в 1872), ідея якої була йому підказала Ст Ст Стасовим, і комічною оперою «Сорочинськая ярмарок» (по повести Гоголя, 1874—80). Одночасно створив вокальні цикли «Без сонця» (1874), «Пісні і танцю смерті» (1875—77), сюїту для фортепіано «Картинки з виставки» (1874) і ін. Останніми роками життя М. випробовував важку депресію, викликану невизнаннею його творчості, самотою, побутовою і матеріальною скрутою. Помер він в бідності в Миколаївському солдатському госпіталі. Нескінчена композитором «Хованщина» була завершена після його смерті Рімським-корсаковим, над «Сорочинськой ярмарком» працювали А. До. Лядов, Ц. А. Кюї і ін. У 1896 Рімським-корсаковим була зроблена нова редакція «Бориса Годунова». За радянських часів Д. Д. Шостаковічем заново відредаговані і оркестровані «Борис Годунов» і «Хованщина» (1959). Самостійний варіант завершення «Сорочинськой ярмарку» належить В. Я. Шебаліну (1930).
Великий гуманіст, демократ і правдолюб, М. прагнув діяльно служити своєю творчістю народові. З величезною силою відобразив він гострі соціальні конфлікти, створив могутні, повні драматизму образи повсталого народу, що бореться за свої права. В той же час М. був чуйним психологом, знавцем людської душі. У музичних драмах «Борис Годунов» і «Хованщина» незвичайно динамічні, барвисті масові народні сцени поєднуються з різноманітністю індивідуальних характеристик, психологічною глибиною і складністю окремих образів. У сюжетах з вітчизняного минулого М. шукав відповіді на животрепетні питання сучасності. «Прошедшєє в сьогоденні — ось моє завдання», — писав він Стасову, працюючи над «Хованщиной». Як геніальний драматург проявив себе М. і в творах малої форми. Деякі з його пісень є подібністю невеликих драматичних сценок, в центрі яких — живим і закінченим людським образом. Вслухуючись в інтонації розмовної мови і в мелодії російської народної пісні, М. створив глибоко оригінальну, виразну музичну мову, що відрізняється гострою реалістичною характерністю, тонкістю і різноманіттям психологічних відтінків. Творчість його надала великий вплив на багато композиторів: С. С. Прокофьева, Д. Д. Шостаковича, Л. Яначека, К. Дебюсси і ін.
Соч.: Літературна спадщина, сост. А. А. Орлова і М. С. Пекеліс, [кн. 1—2], М., 1971—72.
Літ.: Стасов Ст Ст, Збори статей про Мусоргський і його творах, М. — П., 1922; Мусоргський. [Статті і дослідження], т. 1— «Бориса Годунов», М., 1930; М. П. Мусоргський. До 50-ліття з дня смерті. Статті і матеріали, М., 1932 (літ.); Туманіна Н., М. П. Мусоргський, М. — Л., 1939; Асафьев Би. Ст, Ізбр. праці, т. 3, М., 1954; Орлова А., Праці і дні М. П. Мусоргського. Літопис життя і творчості, М., 1963: Хубов Р., Мусоргський, М., 1969.
