Мунши Каньялал Манеклал (р. 30. 12.1887, Бхаруч), індійський письменник, історик, державний і суспільний діяч. Пише на англійському і гуджаратськом мовах. Народився в багатій брахманській сім'ї. За освітою юрист. У 1950—52 міністр продовольства, в 1952—57 губернатор штату Уттар-Прадеш. Літературну діяльність почав як журналіст. З 1915 співробітничав в журналі М. Ганді «Янг Індія» («Young India»). На формування світогляду М. вирішальний вплив зробили націоналістичні ідеї, що виникли під деякою дією західноєвропейських мислителів, особливо Т. Карлейля, в якого М. сприйняв думку про те, що хід історії визначається діяльністю героїв. Це позначилося в історичних романах М. «Бог Гуджарата» (1918—19), «Коханий світу» (1920—21), «Імператор» (1922), «Хай живе Сомнатх» (1935), в яких показано героїчне минуле гуджаратцев. У романах, звернених до сучасності, — «Чия провина?», «Мрійник» (1924), «Відплата» (1931), в драмах «Дядечків місяць» (1948), «Дві погані люди» і ін. М. піддав різкій критиці з консервативних позицій суспільні і родинно-побутові засади. Автор вигадувань «Гуджарат і його література» (1935) і ін. Після завоювання Індією незалежності в 1947 відійшов від літературної діяльності. Ідейна еволюція М. привела його до украй правих позицій, розриву з партією Індійський національний конгрес. Бере участь у виданні капітальної праці «Історія і культура індійського народу».
