Мономолекулярний шар, моношар, шар речовини товщиною в одну молекулу на поверхні розділу фаз (тіл). М. с. виникають при адсорбції, поверхневій дифузії і в результаті випару розчинника з розчину, що містить нелеткий компонент. М. с., утворені поверхнево-активними речовинами на поверхні рідини або на кордоні два що не змішуються рідин, можуть знаходитися в різних двовимірних станах: газоподібному, такому, що конденсує і проміжному («рідко-розширеному»). У газоподібних М. с. відстань між молекулами велика в порівнянні з їх розмірами, тому міжмолекулярна (когезійне) взаємодія практично відсутня. М., що конденсують, с., навпаки, мають гранично щільну упаковку молекул. В разі жирних кислот, спиртів або ін. з'єднань, молекули яких можна представити у вигляді вуглеводневому ланцюгу з полярною групою на кінці, М., що конденсують, с. подібні до «частоколу», що займає всю площу поверхні. Кожна молекула в такому «частоколі» розташована перпендикулярно або похило до поверхні розділу фаз і незалежно від своєї довжини зазвичай займає майданчик 20—25 2 . Високомолекулярні з'єднання лінійної будови, як правило, утворюють М. с. з горизонтальною орієнтацією макромолекул. При досить високою когезії М. с. можуть проявляти поверхневу в'язкість і міцність, що сильно відрізняються від цих же характеристик об'ємних фаз.
Структура і властивості М. с. роблять великий вплив на процеси масопереносу (випар, дифузію) і каталізу, тертя, адгезію, корозію, що враховують при рішенні відповідних технологічних і технічних завдань. Від стану М. с. часто вирішальним чином залежить стійкість високодисперсних систем: золів, емульсій, суспензій. Важливу роль грають М. с. також у всіляких біологічних системах. Так, у всіх клітках живих організмів є мембранні структури. Основу біологічних мембран складають два М. с. білкових молекул, між якими розташований подвійний (бімолекулярний) шар ліпідів. Товщина такої чотиришарової мембрани 70—80 . Чергуванням різного роду М. с. обумовлена також ламеллярная (шарувата) структура деяких клітинних органоїдів, наприклад хлоропластів в клітках зелених рослин. Штучні М. с. застосовують як моделі біологічних мембран при вивченні їх структури і функцій.
Літ.: Adamson A. W., Physical chemistry of surfaces, 2 ed., N. Y. — [а. о.], 1971; Gaines G. L., Insoluble monolayers at liquid-gas interfaces, N. Y. — [а. о.] [1966]; Береджік Н., Дослідження мономолекулярних шарів полімерів, в кн.: Новітні методи дослідження полімерів, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966, гл.(глав) 16.
