Моноплакофори
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Моноплакофори

Моноплакофори (Monoplacophora), клас морських молюсків. Були відомі лише по викопних раковинах з відкладень нижнього палеозою аж до 1952, коли дат.(данський) зоологами був виявлений перший сучасний представник М. — Neopilina gal theae. Тіло складається з голови, ноги і нутрощевого мішка, покритого колпачковідной або плоскоспіральною раковиною, подостланной мантією. Голова і нога можуть втягуватися в раковину 1—8 парами м'язів-ретракторів. Між мантією і ногою — мантійная борозна, в якій знаходяться 5—6 пар перистих зябер; у неї ж відкриваються протоки 6 пар нирок і анальний отвір. Травна система включає глотку з радулой, петлеподібну кишку з шлунком і парну печінку. Серце — з 2 шлуночків і 4 передсердя. Нервова система — з 4 подовжніх стволів, сполучених навкологлотковим кільцем і поперечними тяжамі — комісурами. Є орган рівноваги — статоцист. Статевих залоз 2 пари. Раздельнополи. Близько 60 видів, з них 6 що нині живуть об'єднують в 1 рід — неопіліни . Вимерлі форми (з кембрію до девона) групують в 3 загони: Tryblidiida (колпачковідниє форми з багатьма ретракторами тіла; сюди включають і неопілін), Cyrtonellida (плоскоспіральні або колпачковідниє форми з 2 парами ретракторів), Sinuitopsida (плоскоспіральні форми з 1 парою ретракторів).

 

  Літ.: Беклемішев Ст Н., До питання про ранню еволюцію молюсків, «Зоологічний журнал», 1958, т. 37, ст 4; Догель Ст А., Зоологія безхребетних, 5 видавництво, М., 1959.

  Я. І. Старобогатов.