Монетний паритет, 1) законодавчо встановлений вміст валютного металу в монеті. 2) Співвідношення грошових одиниць різних країн відповідно до кількості законодавчо встановленого в монетах чистого золота (срібло). В умовах золотого або срібного монометалізму для країн, що мали однакові грошові системи, М. п. визначався співвідношенням золотого (срібного) вміст їх грошових одиниць (наприклад, до 1-ої світової війни 1914—18 американський долар містив 1,50463 г чистого золота, а англійський фунт стерлінгів — 7,322382 г чистого золота. М. п. фунта до долара складав 4,86656). Для країн, що мали різні грошових системи, М. п. встановлювався відповідно до ринкової вартості золота і срібла. При зверненні повноцінних монет і розміні банкнот на золото М. п. був основою, на якій складався валютний курс . Останній вагався довкола М. п. залежно від попиту і пропозиції на валюту даної країни в межах золотих точок . В умовах звернення нерозмінних банкнот поняття М. п. практично втратило значення.
