Монастирські селяни, категорія феодально-залежного населення володінь православної церкви в Росії з 11 ст до середини 18 ст Піддавалися тим же формам експлуатації, що феодально-залежні селяни у володіннях світських. По статутній грамоті митрополита Кипріана 1391 М. до., наприклад, повинні були платити оброк і відпрацьовувати панщину, виконуючи всі господарські роботи. У 15—16 вв.(століття) загальне посилення крепостнічеських тенденцій поширилося і на М. до. Вже в 2-ій половині 15 ст у ряді вотчини Троїце-Сергиевой лаври був сильно обмежений перехід М. до. — старожільцев . В разі втечі М. до. встановлювалися у володіння монастиря великокняжою адміністрацією. Важке положення М. до. посилювалося системою кабальних боргових зобов'язань, яка вела до подальшого зростання залежності М. до. від духовних феодалів. Виступаючи проти феодальної експлуатації і кріпацтва, М. до. піднімали повстання. Відомі хвилювання в 1550 в Адріанової пустелі, в 1594—95 в монастирі Іосифо-волоколамськом, в 1577—78 в Антонієво-Сийськом монастирі і ін. У 17 ст багато М. до. брали участь в Селянській війні під буттям на чолі С. Т. Разіна.
До середини 17 ст кількість дворів М. до. досягло, за даними Р. До. Котошихина 118 тис., з числа яких на монастирі доводилося 86 тис. По 1-ій ревізії (1719) М. до. було 791 тис. душ чоловічої статі, по 2-ій ревізії (1744) — 898 471 і по 3-ій ревізії (1762) — 1 026 930.
В 17 — 2-ій половині 18 вв.(століття) оформлення кріпака права, що підсилило феодальну експлуатацію, ще більш погіршило положення М. до. Так, в 1753 М. до. Троїце-Калязінського монастиря зобов'язані були не лише обробляти монастирську ріллю і платити грошовий оброк, але і виділяти для монастиря працівників. Окрім цього, М. до. виконували багато дрібних натуральних повинностей. Збереження важких форм монастирської панщини сковувало господарську діяльність М. до., вело до їх зубожіння. Все це ускладнювалося жорстоким зверненням і здирством з боку монастирських властей; так, М. до. Амвросиево-Новоспасського монастиря скаржилися, що управитель «тримає їх в ланцюгах і залозах тижнів по п'яти і більше».
Обмеження церковного землеволодіння на користь світських феодалів з початку 16 ст привело до створення в 17—18 вв.(століття) Монастирського наказу, скасуванню патріаршества, установі Синоду і об'єктивно підготувало секуляризацію церковних земель. Масові виступи М. до. сприяли тому, що 26 лютого 1764 указом Катерини II була проведена повна секуляризація церковних земель і близько 2 млн. душ М. до. передано у ведення Колегії економії. Колишні М. до. стали називатися економічними селянами .
Літ.: Мілютін Ст А., Про нерухомих імуществах духівництва в Росії, М., 1862; Семевський Ст І., Селяни в царювання імп.(імператор) Катерини II, т. 2, СП(Збори постанов) Би, 1901; Греків Би. Д., Селяни на Русі з прадавніх часів до XVII ст, 2 видавництва, кн. 1—2, М., 1952; Черепнін Л. Ст, Утворення російської централізованої держави в XIV—XV вв.(століття), М., 1960; Мілов Л. Ст, До питання про еволюцію панщинних стосунків в монастирському господарстві середини XVIII ст, в збірці: Проблеми генезису капіталізму, М., 1970.
