Молочні залози, молочні залози, у ссавців тварин і людини парні шкірні екськреторниє залози; у статевозрілих самок тварин і у жінок виділяють молоко в період вигодовування дитинчат (див. Лактація ) ; у самців тварин і у чоловіків М. же. залишаються протягом життя в зачатковому (рудиментарному) стані. В процесі еволюції тваринних М. же. виникли з потових залоз .
У тварин найбільш просту будову мають М. же. клоачних ссавців, в яких вони представлені парним скупченням довгих трубчастих мішків, що вистилають гладкою мускулатурою і що відкриваються у волосяні сумки на т.з. залізистому полі з боків черева; секрет стікає по волоссю і злизує дитинчатами. В живородящих М. ссавців же. — часточкові утворення з протоками, що складно гілкуються, і кінцевими секреторними пузирьковіднимі відділами — альвеолами. У зародків М. же. розвиваються в області т.з. молочних ліній (парних смужок потовщеного епітелію), розташованих з боків черевної поверхні тіла. Спочатку утворюються вузлики — щільні епітеліальні зачатки залоз (т.з. молочні горбки, або крапки), які, вростаючи в глиб шкіри, дають початок вивідним протокам і альвеолам залози. Відкриваються протоки М. же. на залізистому полі яке представлене невеликою ділянкою шкіри — соском. Розрізняють дійсні соски, на вершині яких знаходяться багаточисельні отвори окремих проток, і помилкові, усередині яких є загальний вивідний канал, що відкривається на вершині соска одним отвором. Дійсні соски характерні для більшості сумчастих, напівмавп, мавп і людини, помилкові — для хижих і копитних. Число і розташування сосків постійні для кожного виду; так, наприклад, в одного з опосумів 25 сосків, розташованих в 2 ряди уздовж всієї черевної поверхні тіла; в копитних — 1—2 пари в пахової області; у напівмавп — пара на грудях і часто ще одна — на череві; у кажанів і мавп — пара на грудях.
У людини — парний орган, функціонально тісно пов'язаний із статевою системою жінки. Розташовується на передній поверхні великого грудного м'яза між 3-м-кодом і 6-м-кодом ребрами. Вага М. же. у діви 150—200 г, в тієї, що годує жінки 350—400 р. В центрі М. же. розташовується грудний сосок з пігментованою ділянкою шкіри — навколососковим кружком. На поверхні соска є 10—15 отворів, т.з. молочних пір, якими відкриваються молочні ходи — вивідні протоки залізистих часточок. Останні утворені кінцевими відділами (альвеолами), форма і розміри яких міняються залежно від фази секреції. Альвеоли розділені тонкими прошарками сполучними тканині, такими, що несуть дрібні судини і капіляри, а також дрібні внутрішньочасточкові вивідні протоки. По характеру секреції М. же. відносяться до групи апокринних залоз, в яких секрет відділяється разом з частиною цитоплазми кліток кінцевих відділів. Із залізистих часточок складаються 15—20 долий М. же., які відокремлені один від одного щільною сполучною тканиною і лежать по радіусах від соска. Окрім залізистої тканини, М. же. складається з жирової клітковини, кількість якої із закінченням періоду годування зростає. З захворювань М. же. найчастіше зустрічаються мастит, мастопатія, гінекомастія, пороки розвитку і ін.
