Микола (Nicolai) Крістоф Фрідріх (18.3.1733, Берлін, — 8.1.1811, там же), німецький письменник, критик, видавець. З 1784 член АН(Академія наук) в Мюнхені, з 1799 — Берлінською АН(Академія наук). Засновник просвітницьких органів «Листа про новітню німецьку літературу», відомих під назвою «Літературні листи» (1759—65), і «Загальна німецька бібліотека» (1765—1806), у виданні яких брали участь М. Мендельсон і Г. Е. Лессинг . Широку популярність здобуло їх полемічне листування з Н. про призначення трагедії. Н. — автор гумористичних романів «Життя і думки пана магістра Зебальдуса Нотанкера» (т. 1—3, 1773—76) і «Радості молодого Вертера» (1775) — плоскій пародії на роман І. Ст Гете. Раціоналістичний консерватизм Н. викликав гостру критику І. Р. Гердера, Гете, Ф. Шиллера, братів А. Ст і Ф. Шлегелей.
Соч.: Lessings Briefwechsel mit Mendelssohn und Nicolai über das Trauerspiel, Lpz., 1910.
Літ.: Тройська М. Л., Німецька сатира епохи Освіти, Л., 1962, с. 166 — 84; Sommerfeld М., F. Nicolai und der Sturm und Drang, Halle/s., 1921.
