Лессинг (Lessing) Готхольд Ефраїм (22.1.1729, Каменц, Саксонія, — 15.2. 1781, Брауншвейг), німецький драматург, теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель. Основоположник німецької класичної літератури. Народився в сім'ї пастора. Освіту здобув в Лейпцігському (1746—48) і Віттенбергськом (1748) університетах. Переїхавши до Берліна, відмовився від духовної або університетської кар'єри і від заступництва знаті, вів напівголодне існування незалежного літератора. У 1760—65 секретар губернатора Силезії, прусського генерала Тауенцина. Зробив невдалу спробу заснувати театр в Гамбурзі (1767—68). Закінчив свої дні на скромному посаді бібліотекаря брауншвейгського герцога. Основний пафос діяльності Л. — боротьба з ідеологією абсолютизму за створення демократичної національної культури як засоби політичного об'єднання країни, знищення феодалізму і станової. Стверджуючи в ранніх анакреонтичних піснях право людини на радості життя, Л. у байках і епіграмах зло висміював вдачі знаті і німецького філістерства. У боротьбі з класицизмом створив першу в Германії родинну «міщанську» драму «Міс Сара Сампсон» (1755) і комедію з національними характерами «Минна фон Барнхельм» (1767), в якій освічена мораль торжествує над становими і регіональними забобонами. У трагедії «Емілія Галотті» (1772) гнівно засудив деспотизм і свавілля феодальних князів. Просвітницька проблематика визначає і публіцистичну діяльність Л. (співпраця в газеті «Фоссише цайтунг», 1751—55; видання «Театральної бібліотеки», 1754—1758, і ін.). Проти церковної реакції і релігійної нетерпимості, в захист гуманності і загальнолюдської рівності направлена драматична поема «Натан Мудрий» (1779). Найважливіша заслуга Л. — обгрунтування вчення про динаміку і облиште віддзеркалення життя як першоосновах поезії («Лаокоон», 1766), захист теоретичних принципів реалістичного театру і драми. У боротьбі з аристократичним придворним театром Л. відстоював правдивість і простоту театральних і драматургічних форм («Гамбургська драматургія», 1767—69). У філософії Л. з'явився одним з родоначальників матеріалістичної традиції в Германії. Н. Г. Чернишевський присвятив Л. спец.(спеціальний) монографію (1857). Високу оцінку діяльності Л. дали До. Маркс, Ф. Енгельс, Ф. Мерінг. У 1888—1943 в Берліні існував «Лессинг-театр».
Соч.: Sämtliche Schriften, 3 Aufl., Bd 1—23, Stuttg., 1886—1924 (Bd 22, Tl 2, 1919, містить перелік літератури про Лессинге з 1749 по 1919); Gesammelte Werke, Bd 1—10, Ст, 1954—58; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—10, СП(Збори постанов) Би. 1904; Драми, М. — Л., 1937; Гамбургська драматургія, М. — Л., 1936; Лаокоон, або Про кордони живопису і поезії, М., 1957.
Літ.: Чернишевський Н. Р., Лессинг, його час, його життя і діяльність, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 4, М., 1948; Гриб Ст P., Життя і творчість Лессинга, в його кн.: Ізбр. роботи, М., 1956; Фрідлендер Г., Лессинг, М., 1957; Мерінг Ф., Легенда про Лессинге, в його кн.: Літературно-критичні статті, т. 1, М. — Л., 1934; Riiia Р., Lessing und sein Zeitalter, B., 1960; Seidel S., G. E. Lessing, 1729 — 1781. Eine Einführung in sein Leben und Werk, B., 1963; Ritzel W., G. E. Lessing, Stuttg. — [u. а.], 1966; Guthke K. S., Der Stand der Lessing-forschung. Ein Bericht uber die Literatur von 1932—1962, Stuttg., 1965.
