Мендельсон (Mendelssohn) Мозес (6.9.1729, Дессау, — 4.1.1786, Берлін), німецький філософ-ідеаліст, представник помірного крила німецької Освіти. З 1742 жив в Берліні. Був домашнім вчителем, потім бухгалтером у фабриканта. Разом з Р. Е. Лессингом написав роботу «піп-метафізика» (1755, видана анонімно) в захист теодіцєї Лейбніца від критики англійського поета А. Попа. М. належав до найбільш значних популяризаторів школи Лейбніца — Х. Вольфа, виступав проти критики теодіцєї Лейбніца Вольтером. У трактуванні буття бога («Morgenstunden», 1785) і безсмертя душі додав до аргументів Платона і Лейбніца морально-теологічний доказ («Федон, або Про безсмертя душі», 1767 русявий.(російський) пер.(переведення) 1811). М. вимагав віротерпимості і свободи релігійних переконань, пропонуючи розмежувати сфери впливу держави і релігії. Суперечка між М. і Ф. Якобі про Спінозу Лессинга послужила приводом для дискусії про пантеїзм Спінози, в якій взяли участь багатьма німецькі філософи того часу.
Соч.: Gesammelte Schriften. Jubiläumsausgabe, [Bd 1—16], Ст, 1929; Schriften zur Philosophie Ästhetik und Apologetik, Bd 1—2, Hildesheim, 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Міркування про духовну властивість душі людською, М., 1806.
Літ.: Гулига А. Ст, З історії німецького матеріалізму, М., 1962; Kayserling М., М. Mendelssohn. Sein Leben und Wirken, 2 Aufl., Lpz., 1888; Bamberger F., Die geistige Gestalt M. Mendelssohns, Fr./M., 1929; Baumgardt D., Spinosa und Mendelssohn, B., 1932; Nàdor G., M. Mendelssohn, Hannover, 1969.
