Мендельсон, Мендельсон-Бартольді (Mendelssohn-bartholdy) Якоб Людвіг Фелікс (3.2.1809, Гамбург, — 4.11.1847, Лейпціг), німецький композитор, диригент, органіст. Походив з багатої сім'ї, здобув широку музичну і загальну освіту. Рано почав грати на фортепіано, скрипці і вигадувати музику, займався під керівництвом До. Ф. Цельтера, який познайомив М. з І. Ст Гете. Вчився в Берлінському університеті, багато подорожував по європейських країнам. Виступаючи в концертах як піаніст, диригент і композитор, М. швидко завоював успіх і визнання. У 1829 за його ініціативою і під його управлінням були виконані в Берліні «Пристрасті за Матвієм» І. С. Баха, «відродження» бахівської вокальної музики, що послужили початком, в 19 ст Перебування в Італії (1830) збагатило М. художніми враженнями і відбилося на його творчості. У Парижі (1832) він зближувався з видатними музикантами, у тому числі з Ф. Аркушем; особливий успіх мав М. в Лондоні. Повернувшись до Німеччини, жив в Дюсельдорфі, де диригував на ніжнерейнськом музичному святі, виступав також в Кельне, а з 1835 керував концертами Гевандхауза в Лейпцігу. М. поклав початок т.з. лейпцігській школі, в 1843 в Лейпцігу за його ініціативою була відкрита перша в Германії консерваторія, що здобула велику популярність в країні і за її межами; у ній М. вів клас композиції.
М. — композитор-романтик помірного напрями, що не пориває з класичними традиціями, тонко і що гармонійно відчуває природу, фантастику, національно-поетичні образи, але далекий від бунтарства і поривчастої бунтівної. М. написав безліч творів в різних жанрах. Серед оркестрових вигадувань виділяються програмні увертюри: «Сон в літню ніч» (1826), «Морська тиша і щасливе плавання» (1828), «Фінгалова печера» (або «Гебріди», 2-я редакція 1832), «Казка про прекрасну Мелузіне» (1833), «Рюї Блаз» (1839). З 5 симфоній М. найбільш значительни «Італійська» і особливо «Шотландська», навіяні подорожами юності, але завершені пізніше (1833, 1842). Велику популярність придбав концерт М. для скрипки з оркестром (1844), натхненно-ліричний, цілісний і пластичний. В області концертної музики важливе місце зайняли і 2 концерти М. для фортепіано (1831, 1837). Серед вигадувань для фортепіано найбільш популярні одинприватні п'єси (рондо), варіації («Серйозні варіації» 1841, і ін.) і особливо «Пісні без слів» (8 зошитів, 1832—45) — 48 мініатюр (деколи програмних за задумом), що є широким циклом характерних для М. образів і настроїв, втілених в класично стрункій формі. Ці п'єси відрізняються різноманітністю фортепіано прийомів, проте доступні і в домашньому музиченні. Хоча М. з юності вабило до оперного жанру, закінчених оперних партитур він не залишив. Високими художественимі достоїнствами володіє музика М. до комедії «Сон в літню ніч» Шекспіра (1842) — тонке романтичне заломлення казкової фантастики. За життя М. велику популярність придбали його ораторії «Павло» (1836) і «Ілія» (1847), в яких автор розвинув традиції Р. Ф. Генделя. Музика М. зробила помітний вплив на творчість сучасних йому композиторів; згодом, проте, імітатори М. склали консервативний академічний напрям. У 1874—77 в Лейпцігу видані Повні збори соч.(вигадування) М. (36 тт.).
Соч.: Briefe einer Reise durch Deutschland, Italien und die Schweiz und Lebensbild von Peter Sutermeister, Zürich, [1958].
Літ.: В-ва О., Фелікс Мендельсон-Бартольді, СП(Збори постанов) Би. [1903]; Іванов-Борецкий М. Ст, Мендельсон, М., 1910; Дамс Ст, Ф. Мендельсон-Бартольді, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1930; Ворбс Р. Х., Ф. Мендельсон-Бартольді. Життя і діяльність в світлі власних висловів і повідомлень сучасників, [пер, з йому.(німецький)], М., 1966; Ranft P., Felix Mendelssohn-bartholdy, Lpz., [1972].
