Менендес-і-Пелайо (Menéndez в Pelayo) Марселіно (3.11.1856, Сантандер, — 19.5.1912, там же), іспанський літературознавець, історик культури. Член Королівської іспанської академії (1880). Представник культурно-історичної школи в літературознавстві, М-коді.-и-П. у своїх працях підкреслював демократичні і гуманістичні межі іспанської культури. У «Історії естетичних ідей в Іспанії» (1883—91) даний огляд іспанської естетичної думки до 19 ст У «Антології ліричної поезії Кастілії» (т. 1—14, 1890—1916) М-коду.-и-П. зібрав найбільш значні пам'ятники іспанської середньовічної поезії, у тому числі народною. У праці «Походження романа» (т. 1—4, 1905—1915) дана історія розвитку іспанської прози середніх століть і Відродження. Автор книг «Кальдерон і його театр» (1881), «Етюди про театр Лопе де Вега» (т. 1—6, 1919—1927), робіт про М. Сервантесе, Тірсо де Моліне і ін. «Історія іспано-американської поезії» (1911—13) — перший науковий виклад історії поезії Латинської Америки. Йому належать соч.(вигадування): «Іспанська наука» (1876) і «Історія іспанських єретиків» (т. 1—3, 1880—81).
Соч.: Edición nacional de las obras completas, v. 1—64, Santander, 1940—56.
Літ.: Artigas M., La vida в la obra de Menéndez в Pelayo, Zaragoza 1939; Simón Díaz J., Estudios sobre Menendez в Pelayo, Madrid, 1954; Aionso D., Menéndez в Pelayo critico literario, Madrid [1956].
