Менжінський В'ячеслав Рудольфович [19(31) .8.1874, Петербург, — 10.5.1934, Москва], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1902. Народився в сім'ї вчителя. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1898). У революційному русі з 1895. Партійну роботу вів в Ярославлі і Петербурзі. У 1905 член військової організації при Петербурзькому комітеті РСДРП, член редколегії більшовицької газети «Казарма» . В 1906 арештований, біг, емігрував. Жив в Бельгії, Швейцарії, Франції, Америці; працював в закордонних організаціях РСДРП, співробітничав в більшовицькій газеті «Пролетар» . Влітку 1917 повернувся до Росії; член Бюро військової організації при ЦК РСДРП(б), член редколегії газети «Солдат» і справді», комісар ВРК в Держбанку. Після Жовтневої революції 1917 перший нарком фінансів. У 1918—19 генеральний консул РРФСР в Берліні. У 1919 нарком робітничо-селянської інспекції України. З кінця 1919 член Президії ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія), з 1923 заступник голови Об'єднаного державного політичного управління (ОГПУ), з 1926 голова ОГПУ. Делегат 15—17-го з'їздів ВКП(б); на 15-м-коді (1927) і 16-м-коді (1930) з'їздах обирався членом ЦК ВКП(б). Член ЦВК(Центральний старанний комітет) СРСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Літ.: Розповіді про Менжінськом. (Спогади сучасників), сост. М. Смирнов, М., 1969; Гладков Т. До., Смирнов М. А., Менжінський, М., 1969.
