Меллер, Маллер (Muller) Герман Джозеф (21.12.1890, Нью-Йорк, — 5.4.1967, Індіанаполіс, штат Індіана), американський генетик. У 1910 закінчив Колумбійський університет. У 1915 захистив докторську дисертацію «Механізм кросинговера». У 1915—25 викладав у ряді вищих учбових закладів США. У 1925—32 професор університету штату Техас. У 1933—37 співробітник інституту генетики АН(Академія наук) СРСР в Москві, куди був запрошений Н. І. Вавіловим. У 1937—40 вів курс генетики в Едінбурзькому університеті (Шотландія). З 1945 професор університету штату Індіана. У 1912—15 брав (спільно з Т. Х. Морганом, А. Р. Стертевантом і К. Бріджесом) участь в розробці хромосомній теорії спадковості . Вивчав закономірності мутаційного процесу (1920—32) і довів можливість штучного викликання мутацій (1927) шляхом рентгенівського опромінення. Ці досліди лягли в основу створення радіаційної генетики . Нобелівська премія (1946). Почесний член ряду іноземних АН(Академія наук) і суспільств.
Соч.: Out of the night. A biologists view of the future, N. Y., 1935; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибрані роботи по генетиці, М. — Л., 1937.
Літ.: Carlson F. A., The legacy of Hermann Joseph Muller (1890—1967), «Canadian journal of genetics and cytology», 1967, v. 9 № 3, р. 436—48.
