Матеріальне право , юридичне поняття, що позначає правові норми, за допомогою яких державу здійснює дія на суспільні стосунки шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання. Норми М. п. закріплюють форми власності, юридичне положення майна і осіб, визначають порядок освіти і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідальності за правопорушення. Об'єктом М. п. виступають, таким чином, господарські, майнові, трудові, родинні і інші стосунки. Фактичний (матеріальне) вміст даних стосунків складає об'єктивну основу, стосовно якої норми М. п. визначають взаємні права і обов'язки їх учасників. М. п. нерозривно пов'язано з процесуальним правом . К. Маркс відзначав; що «...матеріальноє право... має свої необхідні, властиві йому процесуальні форми... Один і той же дух повинен одушевляти процес і закони, бо процес є лише форма життя закону, прояв його внутрішнього життя» (Маркс До. і Енгельс Ф., Вигадування, 2 видавництва, т. 1, с. 158). Таким чином, матеріальне і процесуальне право можна розглядати як юридичні категорії, що виражають діалектичну єдність двох сторін правового регулювання: безпосередній юридичній регламентації суспільних стосунків і встановлення процесуальних форм судового захисту цих стосунків.
