Манде мови , відносяться до конго-кордофанськой групи мов (див. Конго-кордофанськие мови ) нігеро-конголезької гілки; діляться на 2 групи: північну — манде-тан і південну — манде-фе. До манде-тан відносяться: мандінго мови, сонінке, хасонке, азер, конянке, коронці, ваї. До манде-фе відносяться: кпелле, менде, томи шанга, буса. Поширені в Малі, Гвінеї, Сенегалі, гамбії, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Верхньою Вольті і Березі слонового кості. Число тих, що говорять на М. я. 5,3 млн. чоловік фонетичні особливості: лабіо-велярниє k p , g b , велярні фрикативні х (манде-фе). Тон має смислоразлічительноє значення: pu — «класти», pù — «Англія», pû — «печера», p — «десять» (менде). Велика частина основ двоскладова. Словотворення суфіксальне.
Літ.: Rowlands Е. С., A grammar of Gambian Mandinka, L., 1959; Innes G., A Mende Grammar, L., 1962.
