Конго-кордофанськие мови, нігеро-кордофанськие мови, гіпотетично макросім'я мов Африки, що включає, по теорії американського лінгвіста Дж. Грінберга, дві гілки: нігеро-конголезькі мови і кордофанськие мови. До нігеро-конголезької гілки належать наступні групи мов; 1) атлантичні західні мови в Західній Африці, 2) манде мови в Західній Африці, 3) гур в Західній Африці, 4) ква мови на Гвінейському побережжі, 5) бенуе-конголезькі, у тому числі ряд мов на півночі і сході Нігерії і на севере Камеруну (камбарп, катаб, біром, джукун, ібібіо, тів, буті і ін.) і групі мов банту, 6) адамава-східні в Нігерії, Камеруні і країнах Центральної Африки. Типологічно До.-к. я. всілякі (агглютінатівниє корнєїзолірующие, рідше флективні). Для більшості До.-к. я. характерна система согласовательних класів.
Літ.: Westermann D., Die westlichen Sudansprachen und ihre Beziehungen zum Bantu, B., 1927; Greenberg J., Studies in African linguistic classification, New Haven, 1955; його ж, Languages of Africa, The Hague, 1963.
