Мандінго мови , мандінго, сукупність діалектів бамбара, малинці, діула (група манде-тан, див.(дивися) Манде мови ). Області поширення: малинці — Сенегал, Судан, Республіка Берег слонового кості, гамбія, Гвінейська Республіка (1,1 млн. чоловік); бамбара — Сенегал, Судан, Гвінейська Республіка, Верхня Вольта; діула — Республіка Берег слонового кості, Верхня Вольта. Число що говорять на М. я. близько 4,2 млн. чоловік (1970, оцінка). Голосні протиставили по мірі розчину (міри відвертості мовного каналу) (bere «палиця» — bere «камінь»); наявність довгих голосних (ba «великий» — bā «мати»); наявність назалізованних голосних (b «виходити» — b «кімната»); лабіалізований згідний g b . Словотворення і формоутворення суфіксальне. Мають місце категорії відчужуваної і невідчужуваності понять.
Літ.: Deiafosse М., La langue mandingue et ses dialectes, t. 1, P., 1929; Delaforge, Grammaire et méthode Bambara, 6 éd., P., 1947.
