Македонія Древня (греч. Makedonía, лат.(латинський) Macedonia), держава 5—2 століть до н.е.(наша ера) на Балканському півострові. З приводу походження М. македонян, що населяли територію, немає єдиної думки. У радянській історіографії прийнято вважати, що македонські племена склалися в результаті змішення населення ніжнедунайськой ранненеолітічеськой культури з фракийськимі, іллірійськимі і грецькими етнічними елементами. Віддаленість М. від головних центрів Греції і відірваність від зайнятого греками морського побережжя пояснюють її відносну відсталість. Міст як центрів ремесла і торгівлі на території М. в ранній період майже не існувало. Рабство було набагато менш розвинене, чим в старогрецьких полісах Центральної і Південної Греції. Македонські племена розвивалися нерівномірно: племена Верхньою М. в 4 столітті жили в умовах родоплеменного будуючи, а в розвиненіший Ніжней М. в кінці 6 — початку 5 століть вже утворилося раннеклассовоє суспільство. У 5 столітті при царях з династії Аргеадов походило поступове об'єднання М. Прі Александре I (правив в 495—450) була об'єднана вся Нижня М. Реформи (військова, грошова та інші) (правив близько 413—399) об'єднанню М. і подальшому її господарському і політичному розвитку. При нім столиця держави переноситься з Ег до побережжя, в Пеллу. Формування македонської монархії завершилося при царі Філіппе II (правив в 359—336) підпорядкуванням останньої незалежної області Верхньої М. — Лінкестіди. Філіпп II провів реформи в області управління, фінансів, військової справи та інші, що вело до ослабіння родової знаті і централізації держави. Зміцнення економічних і політичних позицій М. дозволило їй приступити до захвату сусідніх територій. Глибока соціально-економічна криза грецьких полісів і підтримка Філіппа II промакедонськими угрупуваннями цих міст сприяли успіхам М. З 359 по 338 М. були завойовані Амфіполь, Пеонія, Фессалія, Фокида, Халкидіка, Фракия. Перемігши спільні сили грецьких полісів в битві при Херонєє в 338, Філіпп II підпорядкував впливу М. всю Грецію. У 338—337 в Корінфі на конгресі, скликаному Філіппом II, грецькі міста визнали гегемонію М. над всією Грецією. У грецьких полісах були встановлені олігархічні форми правління, що спиралися на македонські військові гарнізони. Син Філіппа II Олександр Македонський (цар в 336—323), продовжуючи завойовну політику, розгромив в ході східних походів персидську державу і утворив на завойованих землях величезну монархію. Держава, створена у результаті завоювань і позбавлена міцному внутрішньому зв'язку, розпалася відразу ж після смерті Олександра Македонського на декілька держав. У М. в результаті боротьби за владу в 306 затвердилася династія Антігонідов .
Вступ М. в період еллінізму (кінець 4 — початок 3 століть) відмічений кризою, що виявилася, перш за все, в переселенні значної частини ремісників і селян на схід і розоренні вільних виробників. Боротьба діадохов за владу і навалу галатов (у 70-х роках 3 століття) підсилювали цю кризу. Греція залишалася під владою М., але утримувати її в покорі ставало все важчим, особливо після зміцнення Етолійського союзу (створений близько 320) і відродження близько 280 Ахейського союзу, що почали боротьбу за відновлення незалежності грецьких полісів. У 229 македонський гарнізон виведений з Афін. До 228 М. втратила владу над полісами Пелопоннеса, але в 221 (при македонському царі Антігоне III Досоне) після перемоги македонян над спартанцями при Селласиі територія Лаконикі була включена в Еллінський союз під гегемонією М. В 220 македонський цар Філіпп V (правив в 221—179), прагнучи відновити вплив М. над всією Грецією, почав Союзницьку війну з Етолійським союзом. Проте в 217 у зв'язку з підготовкою до війни з Римом він вимушений укласти в Навпакте з союзом світ на умовах збереження статус-кво. Зміцнення Риму в Іллірії (з 229) привело до зіткнення М., що прагнула встановити в Іллірії свій вплив і отримати вихід до Адріатичного моря, з Римом. В результаті трьох Македонських воєн (215—205, 200—197 171—168) М. потерпіла поразка. У битві при Підне (червень 168) армія македонського царя Персея (правив в 179—168) була розбита, М. розграбована, економічно і політично ослаблена, розділена на 4 округи. У 148 після придушення на території М. антиримського повстання Андріська М. разом з Південною Іллірієй і Епіром перетворена на римську провінцію.
Літ.: Рановіч А. Б., Еллінізм і його історична роль, М. — Л., 1950; Шофман А. С., Історія античної Македонії, ч. 1—2, Каз., 1960—63; Kalleris J. N., Les anciens Macédoniens, étude linguistique et historique, t. 1, Athenes — P., 1954; Папазоглу Ф., Македонськи градові в Римський доба, Ськопje, 1957; Cloche P., Un fondateur d’empire: Philippe II, roi de Macédoine, Saint’ Etienne [1955]; його ж, La discolation d’un empire, P., 1959; його ж, Histoire de la Macédoine jusqu’a l’avenement d’alexandre le Grand, P., 1960.
