Македонська династія, династія візантійських імператорів (867—1056). До М. д. належали: Василь I Македонянин (правив в 867—886), походив з селян феми Македонія (звідси його прізвисько і назва династії); Лев VI (886—912); Олександр (брат Льва VI) (912—913); Костянтин VII Багрянородний (син Льва VI) (913—959); Роман I Лакапін (тесть Костянтина VII) (920—944) — співправитель Константіна VII, що узурпував фактично всю владу; Роман II (син Константіна VII) (959—963); Никифор II Фока (963—969) захопив престол в результаті заколоту малоазійськой військової знаті, одружувався на вдові Романа II; Іоан I Цимісхий (969—976) прийшов до влади після аристократичного перевороту, одружувався на дочці Костянтина VII; Василь II Болгаробойца (син Романа II) (976—1025); Костянтин VIII (брат Василя II) (1025—28); Роман III Аргир (1-й муж Зої — дочки Костянтина VIII) (1028—34); Михайло IV Пафлагон (2-й муж Зої) (1034—41); Михайло V Калафат (племінник Михайла IV, усиновлений Зоєй) (1041—42); Зоя і Феодора (дочки Костянтина VIII) (1042); Костянтин IX Мономах (3-й муж Зої) (1042—55); Феодора (1055—56).
Більшість імператорів М. д. захищали інтереси столичної знаті (зокрема, перешкоджали захвату крупними землевласниками-феодалами земель селян, які були головними платниками податків і поставляли основну масу воїнів). Лише Никифор II і Іоан I представляли провінційну військову аристократію, зацікавлену в розвитку крупного землеволодіння.
Літ.: Каждан А. П., Село і місто у Візантії Ix—Х вв.(століття), М., 1960, с. 123—189; Ostrogorsky G., Geschichte des Byzantinischen Staates, Münch., 1963, S. 225—61.
