Майї-соку мови, сім'я мов, що складається з 3 гілок: 1) мови майя (майя-киче) на півдні і південному сході Мексики, в Гватемалі і Белізе: древній майя (ієрогліфічна писемність з початку н.е.(наша ера) до 16 століття), юкатекський майя (Юкатан і Беліз, пам'ятники з 16—17 століть в латинській графіці), уастекськие, чоль, цельталь, мови мамі, киче, покомськие (покомам і покомчи) та інші; 2) мови соку-миші на півдні Мексики: соку, тапачультекський, веракрусський пополука, миші; 3) тотонакськие: тотонак, тепеуа (на сході Мексики: штати Веракрус, Пуебла, Ідальго). Число тих, що говорять — близько 3 млн. чоловік (1970, оцінка). Деякі лінгвісти включають в число М-код.-с. я. мови уру-чипайя (Болівія). Американський лінгвіст Дж. Грінберг відносить М-код.-с. я. до пенутіанськой макросім'ї (див. Індіанські мови ) . М-код.-с. я. характеризуються багатим консонантизмом, великою роллю горлової змички як диференціальної ознаки в приголосних і голосних. Словозміна і словотворення переважно агглютінатівноє (суфікси, префікси, редуплікація). Відмінкові стосунки в деяких мовах (майя) виражаються аналітично, в інших (соку) — суфіксами. Твердий порядок слів.
Літ.: Кнорозов Ю. Ст, Писемність індійців майя, М. — Л., 1963; Wonderly W., Zoque: phonemes and morpho-phonemes, «International Journal of American Linguistics», 1951, v. 17, 1952, v. 18; Swadesh М., Interrelaciones de las lenguas mayenses, «Anales del Institute Nacional de Antropologia e Historia», México, 1961, t. 13; Handbook of Middle American Indians, v. 5, Linguistics, Austin, 1967; Longacre R., Comparative reconstruction of indigenous languages, «Current trends in linguistics», 1968, v. 4.
