Маймон (Maimon; справжнє прізвище — Хейман, Heiman) Соломон [1753 (або 1754), Мірц (або Світ), біля Несвіжа, нині БССР, — 22 листопада 1800, Нідерзігерсдорф, Силезія], філософ-самоук, суб'єктивний ідеаліст. Вихований у дусі іудаїзму, М. став залицяльником філософії Маймоніда, у зв'язку з чим змінив своє прізвище. У 1777 переселився до Пруссії, де встановив зв'язок с М. Мендельсоном . Критикував філософію Канта, зокрема поняття «речі в собі», з позицій, близьких до ідеалістичних переконань Ф. Р. Якобі . Як основний закон логіки сформулював «принцип визначності».
Соч.: Versuch über Transcendentalphilosophie. Ст, 1790; Versuch einer neuen Logik oder Theorie des Denkens, B., 1794; neue Aufl., B., 1911; Lebensgeschichte, Bd 1—2, Ст, 1911 (у російському переведенні див.(дивися) в книзі: Єврейська бібліотека, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1871—72).
Літ.: Фішер До., Історія нової філософії, т. 6, СП(Збори постанов) Би, 1909, гл.(глав) 6—7; Яковенко Б., Філософські концепції С. Маймона, «Питання філософії і психології», 1912, кн. 4(114), кн. 5 (115); Atlas S., From critical to speculative idealism. The philosophy of S. Maimon, The Hague, 1964; Bergman S. Н., The philosophy of S. Maimon, Jerusalem, 1967; Kozłowski R., Salomon Maimon jako krytyk i kontynuator filozofii Kanta, Poznán, 1969.
