«Річ в собі» (Ding an sich; things in itself; chose en soi; cosa in se), філософський термін, що означає речі, як вони існують самі по собі (або «в собі»), на відміну від того, якими вони є «для нас» — в нашому пізнанні. Відмінність ця розглядалася ще в старовині, але особливе значення придбало в 17—18 вв.(століття), коли до цього приєдналося питання про здатність (або нездатності) нашого пізнання осягати «речі в собі». Поняття «Речі в собі» стало одним з основних в «Критиці чистого розуму» І. Канта, згідно з яким теоретичне пізнання можливе лише відносно явищ, але не відносно «речі в собі», цієї непізнаваної основи що плотський відчуваються і розсудливо мислимих предметів. Поняття «В. у с.» має у Канта і інші значення, у тому числі умопостігаємого предмету, тобто безумовного, позамежного для досвіду предмету розуму (бог безсмертя, свобода). Протиріччя в кантівському розумінні «речі в собі» полягає в тому, що, будучи надчуттєвою, трансцендентною, вона в той же час аффіцируєт наші відчуття, викликає відчуття. Філософи-ідеалісти критикували поняття «Річ в собі» з двох точок зору: суб'єктивні ідеалісти (І. Р. Фіхте, махісти) вважали неспроможним поняття про об'єктивно існуючу «річ в собі», Р. Гегель, визнаючи з точки зору об'єктивного діалектичного ідеалізму її існування, критикував ідею про непізнаваність «речі в собі» і кордоні, що не переходився, між нею і явищами. Діалектичний матеріалізм визнає існування речей в собі, тобто незалежній від людської свідомості реальності, але відкидає їх непізнаваність (див. Ст І. Ленін, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 102). Питання про пізнаваність речей діалектичний матеріалізм переносить на грунт практики (див. Ф. Енгельс, Людвіг Фейєрбах..., 1953, с. 18).
