Мазаччо [Masaccio; власне Томмазо ді Джованні ді Симонові Кассаї (Гвіді)] (21.12.1401, Сан-Джованні-Вальдарно, Тоскана, — осінь 1428, Рим), італійський живописець. Будучи найбільшим представником флорентійського живопису кватроченто, М. в своїй творчості рішуче долав традиції готики, втілюючи в релігійних сценах гуманістичні уявлення про досконалу людську особи. Жив у флоренції з 1422, працював також в Пізе і Римі. Незрідка співробітничав [з 1424(?)] з Мазоліно та Паникале; чітке розділення творів Мазоліно і М. складає одне із запутаннейших завдань сучасного іськусствознанія. Вже найраніші з достовірних робіт М. («Мадонна зі святою Ганною», спільно з Мазоліно, близько 1424, Галерея Уффіци, флоренція; поліптіх для церкви Санта-Марія дель Карміне в Пізе, 1426, окремі частини — в Національній галереї, Лондон, і інших музеях) відмічені енергійним світлотіньовим ліпленням, гострим відчуттям пластичної тривимірності фігур, прагненням до монументалізірованному узагальнення форм. Між 1425 і 1428 М. виконує розписи в капелі Бранкаччи в церкві Санта-Марія дель Карміне у флоренції (серед фресок, безперечно належних М., — «Вигнання з раю», «Диво із статіром», «Святий Петро, що зціляє хворих своєю тінню», «Святі Петро і Іоан, що роздають милостиню»); поміщаючи персонажі в просторово розгорнуте середовище, підкреслюючи їх тілесність узагальненим моделюванням одягу і виразною скупістю колориту, М. надихається мистецтвом Джотто, пориваючи з середньовічною художньою культурою. У фресці «Трійця» (близько 1426—27, церква Санта-Марія Новелла, Флоренция) М., очевидно під впливом перспективних штудій Ф. Брунеллеськи, вперше в настінному живописі створює центрально-перспективну побудову, що додає композиції особливу величність і в той же час відповідність людським масштабам. Суворе і мужнє мистецтво М. надала величезна дія на художню культуру Відродження, зокрема на творчість Пьеро делла Франческа і Мікеланджело .
Літ.: Романів Н. І., Мазаччо, «Вчені записки МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова)», ст 126. Праці кафедри загального іськусствознанія, кн. 1, М., 1947; MESNII J., Masaccio et les débuts de la Renaissance, La Haye, 1927; Parronchi A., Masaccio, Firenze, 1966; Berti L., Masaccio, L. — Phil., 1967.
