Ліцензія (від латів.(латинський) licentia — свобода, право), 1) Л. (експортна або імпортна) — дозвіл, що видається компетентним державним органом на здійснення зовнішньоторговельних операцій. Видача Л. — одна з форм державного контролю за експортом і імпортом товарів і, одночасно, витрачанням валютних засобів. У капіталістичних країнах видача Л. переслідує мету обмеження, аж до повного скорочення, торгівлі з якою-небудь країною або групою країн, захисту національної промисловості від іноземної конкуренції, контролю за витрачанням валюти, а також поповнення доходів бюджету шляхом стягування ліцензійних зборів за видачу дозволу на експорт — імпорт. У країнах, що розвиваються, видача Л. використовується в першу чергу для захисту національної економіки проти іноземних монополій.
В соціалістичних країнах видача Л. — одна з форм реалізації монополій зовнішньої торгівлі. Л. видають міністерства, що відають зовнішньою торгівлею (до СРСР — Міністерства зовнішньої торгівлі).
2) Дозвіл на використання винаходи або іншого технічного досягнення, що надається на підставі ліцензійного договору або судового або адміністративного вирішення компетентного державного органу. Зазвичай Л. видається на винахід, по якому подана заявка на патент або отриманий цей документ. Так звані безпатентні Л. видаються на досягнення (у тому числі секрети виробництва), які за законами даної країни не можуть охоронятися патентом, або на винаходи, на які по яких-небудь причинах заявка на здобуття охоронного документа не подана. Вартість патентної Л. зазвичай вище безпатентною.
Основні види Л.: проста, виняткова і повна. При простий Л. ліцензіар (власник патенту) надає ліцензіату право використовувати винахід у встановлених договором межах, але зберігає за собою право застосовувати його на тій же території, а також надавати Л. на таких же умовах необмеженому колу осіб (ліцензіат не має права видавати субліцензії). За договором виняткової Л. надається виняткове право на використання винаходу у встановлених договором межах, власник патенту відмовляється від самостійного його вживання на цій території і надання Л. іншим особам. При повній Л. надається право використовувати всі засновані на патенті права протягом терміну дії патенту (ця форма Л. використовується порівняно рідко).
По підставах і в порядку, передбаченому в законі, суд або орган державного управління може по клопотанню зацікавленої особи встановити примусову Л. — дати дозвіл на використання запатентованого винаходу на визначуваних їм умовах. Зазвичай така Л. видається в разі невикористання або недостатнього (з точки зору інтересів держави) використання винаходу.
Крім того, примусова Л. може бути надана на користь оборони країни, а також в тих випадках, коли винахід має особливо важливе значення для держави, але з патентовласником не була досягнута домовленість про видачу ліцензії. Наприклад, в СРСР відповідно до ст. 112 Основ цивільного законодавства така ліцензія може бути надана за рішенням Ради Міністрів СРСР.
