Ліневіч (Леневіч) Микола Петрович [24.12.1838 (5.1.1839) — 10(23) .4.1908, Петербург], російський військовий діяч, генерал від інфантерії (1903), генерал-ад'ютант (1905). У 1855 поступив юнкером на військову службу. Брав участь в російсько-турецькій війні 1877—78. З 1895 командувач військами відділу Южно-уссурійського. З 1900 командир корпусу. Під час придушення Іхетуаньського повстання 1899—1901 очолював (у 1900—01) союзні війська імперіалістичних держав і штурмом узяв Пекін. З 1903 командувач військами Приамурського військового округу і генерал-губернатор Приамур'я. На початку російсько-японської війни 1904—05 (до середини березня) тимчасово командував Маньчжурською армією, а з жовтня 1904 по березень 1905 — 1-ою Маньчжурською армією; з 3 березня 1905 головнокомандуючий озброєними силами на Далекому Сході. У лютого 1906 за недостатньо активну боротьбу з революційним рухом знятий з посади. Залишив мемуари («Російсько-японська війна. З щоденників А. Н. Куропаткина і Н. П. Ліневіча», 1925).
