Лімфаденіт (від лімфа і греч.(грецький) aden — залоза), запалення лімфатичних вузлів . Виникає в результаті вступу в них з лімфою хвороботворних мікроорганізмів і їх токсинів, продуктів тканинного розпаду, найдрібніших чужорідних тіл і тому подібне Л. спостерігається при гострих і хронічних місцевих запальних процесах (інфікована рана, фурункул, виразка, карієс зуба і ін.), а також при загальних інфекційних захворюваннях. Л. виявляється збільшенням лімфатичних вузлів, їх хворобливістю. Залежно від збудника і характеру запалення, що розвивається, виділяють простий, або катаральний, Л., гнійний, геморагічний (наприклад, при сибірській виразці), гіперпластичний (з розростанням клітинних елементів вузла). За течією захворювання розрізняють гострий і хронічний Л Л. Острий. починається з болів в області уражених вузлів і їх збільшення; при гострому гнійному Л. хворобливість різка, вузли малорухливі, довкола них — хворобливий інфільтрат із-за залучення до процесу навколишніх тканин (периаденіт). Підвищується температура тіла, пропадає апетит. Вузли можуть розплавлятися з утворенням абсцесу. Без лікування гній проривається назовні або проникає в глибину, залучаючи до запалення нові тканини (аденофлегмона). Можливий тромбофлебіт.
Хронічний Л. характеризується збільшенням і ущільненням лімфатичних вузлів, зменшенням їх рухливості. Хронічний неспецифічний Л. розвивається при дії малоактивної інфекції, специфічний — у зв'язку з туберкульозною, сифілітичною і ін. хронічними інфекціями.
Лікування: ліквідація первинного запального вогнища або причини, що викликала Л., фізіотерапія, антибіотики, новокаїнова блокада і ін. При деяких формах — хірургічна операція.
