Лізогуб Дмитро Андрійович [29.7(10.8) .1849, Чернігівська губернія, — 10(22) .8.1879], російський революціонер, народник. З дворян. Вчився в Петербурзькому університеті (1870—74). Свій стан віддав на потреби революції. Брав участь в підготовці «ходіння в народ» . У 1873—74 член суспільства чайковцев, з 1876 член-засновник «Землі і воля» . Вів пропаганду серед селян і робітників, співробітничав в журналі «Вперед!» . З 1878 виступав за перехід від пропаганди до терору. Притягувався до дізнань у справі про революційну пропаганду (1874, 1876, 1877, 1878). У серпні 1879 засуджений до страти. Повішений в Одесі. У революційних кругах мав репутацію людини ідеальної етичної краси «святого революції». Л. — герой розповіді Л. Н. Толстого «Божеське і людське».
Літ.: Д. А. Лізогуб, «Народна воля», 1881, 5 февр.(лютий), № 5; До біографії Д. А. Лізогуба (Записки Дріго Ст Ст), «Каторга і заслання», 1929 № 4 (53); Степняк-Кравчинський С., Підпільна Росія, Соч., т. 1, М., 1958, с. 422—27.
