Лібман (Liebmann) Отто (25.2.1840, Льовенберг, Силезія, — 14.1.1912, Йена), німецький філософ, представник раннього неокантіанства . Доцент в Тюбінгене (з 1865), професор в Страсбурзі (з 1872) і Йене (з 1882). У вигадуванні «Кант і епігони» (1865) Л. закликав повернутися «назад до Канту». Відкидаючи поняття «речі в собі» Л. будував свою філософію на тих сторонах учення Канта, які він вважав нескороминущими, — апріорізме і феноменалізмі. Зовнішній світ, згідно Л., є лише феномен (явище) усередині сприймаючого інтелекту, а тому підпорядкований законам останнього; всяка метафізична система може претендувати лише на гіпотетичне пояснення суті світу. Центральною в ідеалістичній системі Л. стає ідея іманентних закономірностей свідомості, що визначають собою весь світ людського пізнання.
Соч.: Zur Analysis der Wirklichkeit, Ст, 1876; Gedanken und Tatsachen, Bd 1—2, Stras., 1882—1904.
Літ.: Zum 70. Geburtstag О. Liebmanns. Festschrift der «Kant-studien», «Kant-studien», 1910, Bd 15.
