Лібрація місяця (від латів.(латинський) libratio — гойдання, вагання), видимі періодичні маятникоподібні коливання Місяці біля її центру, унаслідок яких для земного спостерігача плями на диску Луни переміщаються в невеликих межах то в ту, то в ін. сторону ( мал. 1 ).
Розрізняють лібрацію оптичну (геометричну) і лібрацію фізичну. Оптична лібрація по довготі відбувається унаслідок того, що Луна звертається довкола Землі нерівномірно, тоді як біля своєї осі вона обертається з постійною кутовою швидкістю. На мал. 2 змальована еліптична орбіта Луни; Т — Земля (у фокусі еліпса). Хай в мить, коли Луна знаходиться в положенні А, в центрі диска видно деяка крапка а її поверхні. Через чверть місяця Луна виявиться в крапці В, причому за цей проміжок часу вона обернеться біля своєї осі на чверть звороту, тобто на 90°. При спостереженні із Землі крапка а не буде вже видна в центрі диска, а зміститься на схід від нього. У положенні З (апогеї) крапка а знову збіжиться з центром місячного диска. Нарешті, ще через чверть місяця в положенні D крапка а лежатиме на захід від центру. Найбільша величина лібрації по довготі рівна 7° 45''. Лібрація по широті пояснюється тим, що вісь обертання Луни нахилена до плоскості місячної орбіти (на кут 83° 19'') і протягом одного звороту приблизно зберігає свій напрям в просторі. На мал. 3 видно, що на стороні Луни, зверненої до Землі Т, з'являються то південний Р'', то північний Р полюси Луни. Лібрація по широті досягає 6° 41''. Існує ще добова, або паралактична, Л. Л., яка пояснюється тим, що спостерігач, що знаходиться на земній поверхні, унаслідок свого переміщення при добовому обертанні Землі, дивиться на Луну по різних напрямах. Добова лібрація може доходити до 1°. В результаті складання трьох Л. Л. — лібрації по довготі, лібрації по широті і добовій лібрації — із Землі можна бачити до 59 % місячній поверхні. Останні 41% поверхонь Луни можуть спостерігатися лише за допомогою космічних зондів .
Фізична лібрація обумовлена тим, що Луна є тривісним еліпсоїдом, найбільша вісь якого унаслідок оптичної лібрації періодично відхиляється на декілька градусів від точного напряму до центру Землі. Унаслідок тяжіння Землі створюється пара сил, прикладена до Луне і гойдаюча її біля центру маси на кут, що доходить до 2''. Точний вимір цих коливань дає можливість визначити моменти інерції Місяці, залежні від її фігури і розподілу мас в її телі.
Літ.: Яковкин А. А., Обертання і фігура Луни, «Уч. зап.(західний) Казанського гос.(державний) університету ім. Ст І. Ульянова-Леніна», 1939, т. 99, кн. 2; 1945, т. 105, кн. 1; Бельковіч І. Ст, Фізична лібрація Луни, там же, 1949, т. 109, кн. 2.
