Львівський політехнічний інститут , заснований в 1844 як технічна академія, в 1939 після возз'єднання західних областей України з УРСР реорганізований в політехнічний інститут. У Л. п. і. працювали академіки АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) УРСР: До. Бартель, С. М. Ямпольський, Ст Би. Порфірьев, Ст О. Сільське, Р. М. Савін, С. І. Субботін, члени-кореспонденти АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) УРСР: До. Б. Карандєєв, А. А. Харкевіч, М. М. Шуміловський, Ст М. Михайлівське, Р. Е. Пухов, Р. І. Денісенко. У інституті склалися відомі наукові школи: фізики напівпровідників (А. І. Андрієвський, А. Ст Сандулова), електронно-вимірювальної техніки (Б. І. Швецкий), машинобудування (М. С. Комарів, Н. Р. Шульга, М. Ст Медвідь), хімії і хімічної технології (Т. І. Юрженко, Ст А. Тіхонов, Би. С. Гріненко), фігури Землі і геодезії (М. До. Мігаль), будівельного виробництва (А. С. Курилло), економіки і організації виробництва (Ст І. Бородкин, А. П. Сидоров).
У складі Л. п. і. (1973): факультети — радіотехнічний, автоматики, еоектрофізичний, механико-будівельній, механико-технологічній, енергетичний, електромеханічний, інженерно-будівельний, теплотехнічний, архітектурний, геодезичний, інженерно-економічний, химіко-технологічній, технології органічних речовин, вечірній, заочний; підготовче відділення аспірантура; 88 кафедр; 1 проблемна, 2 галузеві, 52 научно-ісследовательських і понад 200 учбових лабораторій; у бібліотеці 1,3 млн. одиниць зберігання. Має філію в Тернополі, загальнотехнічні факультети в Дрогобичі, Нововолинське, Червонограде, Луцьку.
В 1972/73 навчальному році виучувалося понад 25 тисяч студентів, працювали 1,4 тисяч викладачів, у тому числі 35 професорів і докторів наук, більше 500 доцентів і кандидатів наук. Л. п. і. надано право приймати до захисту докторські і кандидатські дисертації. Видаються «Наукові записки» (з 1947) і «Вісник» (з 1964). За роки існування інститут підготував понад 50 тисяч фахівців, у тому числі 37 тисяч за роки Радянської влади. Інститут нагороджений орденом Леніна (1967).
